Міловська селищна рада
Луганська область, Старобільський район
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

ІНФОРМАЦІЯ

13.10.2021

У нас спитали: «Синові, який зі мною проживає, виповнилося 18 років. Чи маю я право стягувати й далі аліменти на нього з колишнього чоловіка?»

Відповідає юрист Біловодського бюро безоплатної правової допомоги Віталій Зайцев:

Ви маєте таке право до 23-річчя дитини, якщо вона продовжує своє навчання (незалежно від форми навчання) і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, за умови, що ваш колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу – тобто він отримує заробітну плату (пенсію, стипендію) та не залежно від того, чи не перевищує сума стягнення половину заробітної плати, та чи стягуються вже аліменти на іншу дитину. Розмір сплати не може бути менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір стягнення можна визначити двома способами:
1. за домовленістю з платником;
2. у судовому порядку.

Домовленість з платником має бути укладена письмово, у нотаріуса. Якщо вдасться дійти згоди, та суму сплати визначено в твердому розмірі, треба також передбачити розмір індексації. Якщо після згоди платник аліментів не виконує свої обов’язки за договором, то потрібно звертатись за виконавчим написом до нотаріуса, а з цим написом – до державної виконавчої служби (ДВС).

За неможливістю домовитись особисто, стягнення відбувається у судовому порядку. Право звернутись до суду має також і Ваша дитина. Для цього складається позовна заява – Вами, чи фахівцем (наприклад, юристом бюро безоплатної правової допомоги). У разі звернення до бюро Ви можете визначитись, чи Вам потрібна тільки первинна правова допомога (юрист лише консультує Вас, і далі Ви займаєтесь своєю справою цілком самостійно), чи це буде вторинна правова допомога (представництво – вашу справу в суді за Вас буде захищати юрист бюро безоплатної правової допомоги). Для безоплатної первинної правової допомоги (консультації) не потрібно майже ніяких документів та немає ніяких обмежень.

Далі буде алгоритм дій, однаковий для будь-якого звернення до бюро за безоплатною вторинною правовою допомогою з метою залучення юриста як представника по вашій справі в суді. Безоплатна вторинна правова допомога надається тільки окремим категоріям населення (малозабезпечені, ВПО, учасники АТО, особи з інвалідністю, діти та інші, зазначені у Законі про БПД). Такий порядок звернення до Бюро є дійсним не тільки для стягнення аліментів, а і в інших різноманітних адміністративних і цивільних справах, як то майнові, земельні, сімейні, спадкові, пенсійні і т. і.

Отже, в бюро потрібно написати «Звернення», до якого обов’язково додати:
1. паспорт чи інший документ посвідчення особи та ідентифікаційний код;
2. довідку про отримання соціальної допомоги (її беруть в у відділі соцзахисту населення);
3. для малозабезпечених - відомості про доходи та податки за останні 6 місяців. Інші пільгові категорії надають інші довідки (наприклад, для внутрішньо переміщених осіб це буде довідка ВПО). Які саме документи потрібні – дуже просто з’ясувати, зателефонувавши до бюро.
Цей перелік документів буде  підтвердженням вашої належності до пільгової категорії осіб, яким за законом вторинна правова допомога (представництво ваших інтересів в суді) надається безоплатно.

Юрист визначить ваше право на безоплатну вторинну правову допомогу, після чого потрібно надати йому решту документів вже безпосередньо по Вашій справі:
1. копію паспорта і коду позивача;
2. копія паспорта і коду дитини;
3. копія паспорта і коду відповідача (юрист також може порадити, як бути у випадку, якщо відповідач не хоче їх надавати);
4. копія свідоцтва про розірвання шлюбу (чи подібний документ);
4. копія свідоцтва про народження спільної дитини;
6. довідка з навчального закладу про перебування дитини на навчанні;
7. довідка про доходи відповідача (за можливості).

Суд врахує надані матеріали та винесе «рішення» по справі, за яким аліменти на дитину мають бути стягнені від дня надання позову. Кошти за минулий час теж можуть бути присуджені, якщо позивач надасть суду докази про те, що він намагався одержати аліменти раніше, але відповідач ухилявся від сплати. Таким чином можна стягнути аліменти за минулий час не більше, як за десять років. З «рішенням» суду потрібно звертатись до державної виконавчої служби (ДВС), чи до приватного виконавця і далі діяти за їх інструкціями.

За додатковими роз’ясненнями звертайтесь безпосередньо до юриста бюро чи  місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги особисто, або за телефонами:

(06466) 9-18-78 – Біловодське бюро;
(06472) 2-14-54 – Станично-Луганське бюро;
(06465) 2-29-49 – Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Також діє безкоштовна «гаряча» лінія системи БПД: 0-800-213-103.

_________________________________________________________________________________________

 

Суд скасував штраф переселенці за ''неправильне'' перетинання кордону

Жінка похилого віку їхала із Луганська до Станиці Луганської. Службовець пункту пропуску звернув увагу на те, що до Луганська вона дісталась не через цей пункт, а з території Російської Федерації, що жінка й підтвердила. Службовець угледів в цьому склад адміністративного правопорушення, за яке передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 гривень, та виписав «постанову про накладення адміністративного стягнення».

Жінка вважала, що штраф є незаконним: вона була впевнена, що документи адміністративного провадження були складені з порушеннями, обставини справи не з'ясовані, право на захист – у тому числі, право на правову допомогу – не надано, і взагалі немає ніяких доказів того, що вона перетнула державний кордон саме у той спосіб, що ставився їй у провину. Тому вона звернулась до Міловського місцевого центру за безоплатною правовою допомогою, який для захисту її інтересів в суді призначив досвідченого юриста Оксану Чумак.

Станично-Луганський суд дослідив матеріали справи та з'ясував, що позивачка дійсно залишила країну через пункт пропуску "Мілове" й відбула до Російської Федерації (що підтверджується записом у відповідній базі даних), після чого, зі слів самої позивачки, вона в'їхала до тимчасово окупованої території України в районі населеного пункту Ізварине, де ніякого контролю перетинання кордону державною прикордонною службою не здійснюється.

У ст. 255 КупАП зазначено, що докази здійснення правопорушення повинна збирати саме уповноважена особа, що писала протокол (у цьому випадку – службовець ДПС), а в ст. 251 цього ж кодексу докладно перераховані види доказів, якими можна скористатись для складання постанови про правопорушення. Єдиним доказом, що можна використати як підставу для притягнення до відповідальності, були слова самої позивачки, але тільки її слів недостатньо, а факт її звернення з позовом про скасування штрафу суд розцінив як її відмову від визнання своєї провини.

Таким чином, Станично-Луганський суд прийшов до висновку про недостатність доказів  порушення "Порядку в'їзду" та повністю задовольнив позовну заяву, а постанову про штраф скасував. Судовий збір суд стягнув з Державної прикордонної служби.

Коментар юриста Оксани Чумак: «Я раджу, перш за все, дотримуватися правил перетинання кордону з непідконтрольних територій відповідно до “Порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї”, затвердженого Постановою КМУ від 4 червня 2015 р. № 367, та не порушати встановлені правила. Це найкращий спосіб уникнути зайвих штрафів та клопіт. Але якщо наявна ситуація, коли це неможливо (наприклад, у разі карантинних обмежень чи блокування з боку іншої сторони, а в’їзд-виїзд потрібно здійснити негайно – скажімо, до лікарні за життєвою необхідністю), то потрібно вимагати складання протоколу, в якому буде задокументовано невизнання своєї провини, після чого звертатись до юриста безоплатної правової допомоги для з’ясування оптимального рішення цієї ситуації та захисту Ваших прав».

Якщо Ви вважаєте свої права порушеними, звертайтесь за правовою допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за телефонами

— у Біловодському бюро: (06466) 9-12-78,

— у Станично-Луганському бюро: (06472) 2-14-54

— у Міловському місцевому центрі: (06465) 2-29-49, 099 640 9368 та 098 446 2691.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Всі послуги наших юристів є безкоштовними, їх оплачує держава.

Справа в реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99533324

______________________________________________________________________________________________

 

Позитивні практики правової допомоги - скасування аліментів

Чоловік розлучився з дружиною після десяти років спільного проживання та став жити окремо. З колишньою дружиною залишилась їх десятирічна дочка, а батько став платити аліменти на її утримання. Згодом вона звернулась до батька та попросила його дозволу жити з ним, на що він погодився, і з того часу вони стали проживати вдвох. Батько самостійно виховував доньку, повністю забезпечував її та не чинив перешкод матері щодо їх спілкування та інших її прав та обов’язків. Але ж він був змушений далі платити аліменти нізащо! Тому, для скасування цих виплат, він звернувся за безоплатною правовою допомогою.

Представляти інтереси клієнта в суді було доручено досвідченій юристці Міловського місцевого центру Оксані Чумак. Вона зібрала необхідні матеріали та написала позовну заяву, в якій просила скасувати аліменти і затвердити проживання дочки з батьком.

В судовому засіданні слухали кілька сторін. Крім позивача, виступила відповідачка (мати), та пояснила, що не заперечує проти наміру дочки; до того ж її колишній чоловік не чинив і в подальшому не має наміру чинити ніяких перешкод для її спілкування з дочкою.

Слово також дали малолітній: вона підтвердила, що бажае залишитись з батьком, а не повертатись до матері, з теперішнім співмешканцем якої у неї не склались відносини.

Присутній на засіданні представник від органу опіки та піклування не надав зауважень чи заперечень та поклався на розсуд суду у вирішенні місця проживання дитини, а фахівець-психолог підтвердив, що знає дівчину і запевнив, що вона не матиме психологічних проблем у зв'язку зі зміною місця помешкання.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши сторони, Міловський районний суд відмітив наявність особистого конфлікту між батьками та відсутність такого конфлікту щодо їх прав та обов'язків відносно дитини, врахував бажання дитини і обставини, що мають істотне значення для її здоров'я та розвитку, і вирішив повністю задовольнити позов.

Якщо Ви вважаєте свої права порушеними, звертайтесь за правовою допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за телефонами

— у Біловодському бюро: (06466) 9-12-78,

— у Станично-Луганському бюро: (06472) 2-14-54

— у Міловському МЦ: (06465) 2-29-49, 099 640 9368 та 098 446 2691.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Всі послуги наших юристів є безкоштовними, їх оплачує держава.

 

16.09.2021

Встановлення факту народження на тимчасово окупованій території

У нас запитали: «в 2018 році в мене народилася донька. Факт народження був зареєстрований на окупованій території в м. Луганськ. Як отримати свідоцтво про народження доньки встановленого зразка

Роз’яснення надав юрист Біловодського бюро безоплатної правової допомоги Віталій Зайцев:

Для цього Вам доведеться звертатися до суду з заявою про встановлення факту народження дитини, оскільки питання встановлення юридичного факту вирішуються виключно судом ( це зазначено у ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України).

Наразі будь-який акт (рішення, документ), виданий органами з непідконтрольної території, є недійсним і не створює правових наслідків (це зазначено у 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Таким чином, у разі Вашого звернення до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану на території України з заявою про видачу свідоцтва про народження дитини, Вам буде відмовлено у реєстрації народження дитини. Але таке звернення є необхідним, тому що для подання заяви до суду необхідна письмова відмова від органу ДРАЦС.

Далі, заява до суду може бути подана як батьками, так і родичами, їх представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду, незалежно від місця проживання заявника (це регулює ч. 1 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому Ви, як позивач, звільняєтесь від сплати судового збору під час розгляду позову в усіх судових інстанціях (у відповідності до п. 21 ч. 1 с. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Розглядаючи справи про встановлення факту народження, суд перевірятиме наступні документи та докази:

  1. висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану про відмову у видачі свідоцтва про народження (та сама відмова);
  2. документи на підтвердження місця проживання особи;
  3. повноваження особи для звернення до суду з зазначеною заявою та участі в суді;
  4. докази, які достовірно підтверджують факт народження особи у певний час;
  5. медичні довідки;
  6. пояснення заявника/ів та покази свідків (у разі необхідності), які підтверджують факт народження;
  7. можливо, якісь інші докази, які містять інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України повинні розглядатись невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи та її батьків (ч. 3 ст. 317 Цивільного процесуального кодексу України). З цим рішенням потрібно звертатись до відділу ДРАЦС для реєстрації.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, підлягає негайному виконанню.

Звернення щодо реєстрації народження дитини можливе до будь-якого органу ДРАЦС на території України. Звернутися можуть як обидва батьки дитини, так і один з них, або родич, який був заявником в суді. До заяви має бути доданий оригінал рішення суду, який був виданий судом. Орган ДРАЦС має видати свідоцтво про народження в той самий або на наступний день після звернення.

Отже, коли Ви отримаєте відмову у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, для складання відповідної заяви до суду Ви можете звернутись до фахівців з права (юриста, адвоката тощо) – наприклад, до найближчого місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги чи до бюро правової допомоги. Їх адреси можна дізнатись на сайті https://www.legalaid.gov.ua/tsentry/ Потрібно вибрати свій регіон, далі – «показати місцеві центри», натиснути на найближчий для Вас та перейти на вкладнику «Контакти», на якій буде адреса місцевого центру. Там же будуть адреси бюро (підрозділи центру), що може виявитись навіть ще ближче до Вас.

З додатковими питаннями рекомендуємо звертатись до юристів Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за телефонами

— у Біловодському бюро: (06466) 9-12-78,

— у Станично-Луганському бюро: (06472) 2-14-54

— та у Міловському МЦ: (06465) 2-29-49, 099 640 9368 та 098 446 2691.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Всі послуги наших юристів є безкоштовними, їх оплачує держава.

 

 

_________________________________________________________________________________________

Гарантії військовослужбовцям про збереження робочого місця та заробітної плати

У нас запитали: «Які гарантії збереження робочого місця та заробітної плати військовослужбовцям, які проходять строкову військову службу?»

Відповідає фахівець Міловського місцевого центру Оксана Чумак.

На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку (ст. 119 Кодексу законів про працю)

Згідно ч. 2 ст.39 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, Громадяни України, призвані на строкову військову службу, чи на військову службу за призовом під час мобілізації, а також на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, чи у разі оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, які передбачені КЗпП у ч. 3-4 ст. 119

За працівниками, призваними на строкову військову службу, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення, або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Закону України  “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”( ч.3 ст.119 КЗпП).

Гарантії, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими (ч.3 ст.119 КЗпП).

Гарантії  збереження місця роботи, посади не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився
(ч.4 ст.119 КЗпП).

Визначено, що Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках залучення працівників до виконання військових обов’язків. Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Постановою Кабінету Міністрів України №587 затверджено Порядок виплати грошової допомоги громадянам України, які призиваються на строкову військову службу. Допомога виплачується громадянам України, які призиваються на строкову військову службу, у двох розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Виплата допомоги здійснюється військовими комісаріатами на підставі наказів військових комісарів перед початком проходження строкової військової служби.

Є адміністративна відповідальність за порушення цих гарантій та пільг (ч. 7 ст. 41 КУпАП, та ст. 265 КЗпП.).

Документи, які необхідно оформити для збереження робочого місця за працівником, призваним на військову службу:

Підставою для збереження за співробітником робочого місця, посади та середнього заробітку є повістка. Порядок видачі повісток регламентовано Положенням про підготовку і проведення призову громадян України на строкову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженим постановою КМУ від 21.03.02 р. № 352.

Наказ про звільнення співробітника від роботи у зв’язку із призовом на строкову службу підприємство повинне оформити з дати, яка зазначена в повістці.

Підставою для видання даного наказу є повістка з військкомату, оригінал якої додається до наказу.

Співробітника необхідно ознайомити з таким наказом під підпис.

До трудової книжки запис про звільнення співробітника у зв’язку із призовом на військову службу не вноситься.

У період відсутності такого працівника в табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки з позначенням “ІН” – інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (лист Мінсоцполітики від 05.06.15 р. № 225/06/186-15).

У випадку звільнення такого співробітника роботодавця очікують такі наслідки:

  1. Відновлення співробітника на роботі через суд.
  2. Стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника на підставі ст. 235 КЗпП.
  3. Фінансові санкції, передбачені ч. 2 ст. 265 КЗпП. Так, за недотримання гарантій і пільг, належних працівникам, які призиваються на військову службу, передбачено штраф у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати на момент виявлення такого порушення (на сьогодні це 47230 грн.). При цьому штраф нараховується за кожного працівника, у відношенні якого допущено таке порушення.
  4. Адміністративна відповідальність на підставі ст. 41 КУпАП – штраф у розмірі від 50 до 100 НМДГ (від 850 до 1 700 грн.).

Отож, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Нагадаю: за винятком осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився.

За додатковими роз’ясненнями рекомендуємо звертатись до юристів Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за телефонами:

  • у Біловодському бюро: (06466) 9-12-78,
  • у Станично-Луганському бюро: (06472) 2-14-54
  • у Міловському МЦ: (06465) 2-29-49, 099 640 9368 та 098 446 2691.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Всі послуги наших юристів є безкоштовними, їх оплачує держава.

 

 

 

10.09.2021

Булінг у школі та відповідальність за вчинення

 

30.08.2021

У нас запитали: «я проживаю поблизу своєї доньки та зятя, з яким у мене склались напружені відносини. Нещодавно у мене з зятем виник конфлікт на побутовому рівні, в ході якого я пошкодила його автомобіль, і на мене було складено адміністративний протокол за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Яка відповідальність за його скоєння?»

Відповідає юрист Біловодського бюро правової допомоги Віталій Зайцев.

Відповідно до ст. 173 КУпАП до дрібного хуліганства відносять цілий список дій, що  не загрожують життю та здоров'ю людей і не мають ознак кримінально-карного діяння, але  знижують рівень людського спілкування та завдають моральної шкоди духовному стану суспільства, ображають людську гідність. Вони виражаються у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі.

До дрібного хуліганства відносяться:

  1. неповага до громадської моралі, така як нецензурна лайка в громадських місцях, що виявляє, перш за все, грубе, образливе ставлення до оточуючих;
  2. образливе чіпляння до громадян (докучлива поведінка, пов'язана з діями щодо ображання, які зневажають честь і гідність людини та утискають чию-небудь волю, причому у грубій розв'язній манері, таке як: хапання за одяг, насильницьке утримання за руки, демонстративний зрив головного убору, навмисне перешкоджання виходу або проходу, вимога дати цигарку або пускання в обличчя диму від неї, утримання дівчини з непристойною пропозицією та інші подібні дії. Для всіх подібних випадків характерним є ігнорування волі та бажання оточуючих, прагнення нав'язати свою волю, а точніше - свавілля);
  3. насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком;
  4. безпідставне порушення спокою громадян телефонними дзвінками, лихослів'я по телефону;
  5. співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей;
  6. вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів;
  7. ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час;
  8. публічне справляння природних потреб у не відведених для цього місцях;
  9. поява у громадському місці в оголеному вигляді;
  10. самовільне без потреби зупинення комунального транспорту;
  11. нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту;
  12. неправдиве повідомлення про смерть родичів, знайомих, якщо це не потягло тяжких наслідків;
  13. грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них;
  14. знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого не будь майна у незначних розмірах;
  15. зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів;
  16. умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо;

Відповідальність за дрібне хуліганство настає для осіб віком з 16 років.

Зазначені дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, мають активний та зумисний характер і не можуть виявлятися у формі бездіяльності. Обов’язковою об’єктивною стороною правопорушення є місце його скоєння, а саме – громадське місце.

Законодавець визначає громадське місце як частину (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу. До таких місць можна віднести під'їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров'я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; приміщення підприємств, організацій усіх форм власності.

Дрібне хуліганство у відповідності до ст. 173 КУпАП карається:

  1. накладанням штрафу від 3 до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
  2. громадськими роботами на строк від 40 до 60 годин;
  3. виправними роботами на строк від 1 до 2 місяців з відрахуванням 20% заробітку;
  4. адміністративним арештом на строк до 15 діб.

Якщо Ви не згодні з винесеною постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, Ви маєте право оскаржити її в районному суді у порядку адміністративного судочинства в 10 денний строк.

За додатковими роз’ясненнями, консультацією чи складанням скарг, заяв тощо, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що працює  з понеділка по четвер з 08.00 до 17.00, п’ятницю з 8.00 до 15.45, або за тел. (06465) 2-29-49,  099 460 9368, чи до найближчого бюро правової допомоги у Біловодську (06466) 9-12-78, або Станиці Луганській (06472) 2-14-54.

Також є безкоштовна «гаряча» лінія: 0800 213 103.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

16.08.2021

У нас запитали: «чи можна збільшити розмір аліментів на дитину?»

Відповідає юрист Біловодського бюро безоплатної правової допомоги  Віталій Зайцев.

Якщо коротко, то розмір аліментів не є незмінним. У відповідності до ст. 192 «Сімейного кодексу України», розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Детальніше, для збільшення розміру аліментів, які визначено за рішенням суду, Вам слід звернутися із відповідною заявою до суду. В заяві потрібно вказати підстави для відповідного збільшення розміру аліментів на дитину. У заяві також зазначаються відповідні докази щодо поліпшення матеріального стану платника аліментів, хвороби дитини, збільшення потреб на утримання дитини тощо. Цей перелік не є вичерпним і залежить від конкретних життєвих обставин.

Для складання відповідної заяви до суду Ви можете звернутись до фахівців з права (юриста, адвоката тощо), наприклад до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, чи до відповідного бюро в смт Біловодську та Станиці Луганській.  Згідно з законом «Про безоплатну правову допомогу» це є безкоштовним.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1. Стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2. Стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3. Наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4. Наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

5. Доведені стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

6.  Інші обставини, що мають істотне значення при вирішенні даного питання.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути визначений судом у разі достатності заробітку або доходу платника аліментів.

З 1 липня 2021 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становить 2013 гривень, а для дітей віком від 6 до 18 років – 2510 гривень.

Доказами поліпшення матеріального стану платника та погіршення одержувача аліментів можуть бути довідки про доходи, кредитні договори, медичні довідки, висновки лікарів, додаткові витрати на утримання непрацездатних батьків та будь-які інші документи, які можуть підтверджувати зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.

Якщо погіршився стан здоров’я саме дитини, то доцільніше буде звернутись до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

У відповідності до ч. 1  ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Для їх підтвердження у Вас в наявності повинні бути докази понесених витрат.

До доказів можуть бути віднесені чеки, квитанції, рекомендації, виписки з лікарні, консультаційні висновки спеціалістів щодо поставленого діагнозу дитини тощо. Заявляючи додаткові витрати, Ви в будь-якому випадку повинні їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Доказова база є дуже важливою, так як через брак доказів і неналежну аргументацію сум грошових коштів, які Ви зазначите, суд може відмовити у задоволенні позовних вимог.

Стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розмір додаткових витрат завжди встановлюється у твердій грошовій сумі. Відсоток або частка від заробітку в цій категорії справ не застосовуються. В переважній більшості випадків суди стягують з другого з батьків половину від понесених позивачем додаткових витрат на дитину.

Позов про оплату додаткових витрат на дитину можна пред’явити за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування. При цьому Ви, як позивач, у відповідності до п. 3 ч. 1 с. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняєтесь від сплати судового збору під час розгляду позову в усіх судових інстанціях.

У разі виникнення додаткових питань Ви можете звернутися до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги  чи до бюро у смт. Біловодськ та Станиця Луганська, які працюють з понеділка по четвер з 08.00 до 17.00 (у п’ятницю – до 15.45)  відповідно за телефонами: (06465) 2-29-49,  (06466) 9-12-78  та  (06472)  2-14-54 , або особисто, за адресами: Мілове, вул. Миру, 37 (2-й поверх), смт. Біловодськ, вул. П. Біловоди, 9  та Станиця Луганська, вул. Центральна, 31 (2-й поверх).
Зверніть увагу: за цією адресою є кілька організацій, і звертатись потрібно саме до «Бюро».

______________________________________________________________________________________________

Військовослужбовець відпрацював за контрактом понад два роки у військовій частині, та був відправлений у відставку у зв’язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі. Через розташування частини неподалік від лінії розмежування з непідконтрольною територією, він одержав статус учасника бойових дій.

Строк його служби приходився на так званий «особливий період», коли службовцям не надавалися додаткові оплачувані відпустки, і станом на день свого звільнення, службовець свою відпустку не використав, та не отримав ніякої компенсації за це невикористання. З точки зору військової частини (і не тільки цієї, бо це не перша подібна справа навіть за цей рік), відсутність грошової компенсації у випадку, якщо службовець не скористався відпусткою – навіть, якщо це трапилось не за його бажанням, а через незалежні обставини – це нормальна практика. І взагалі, для такого нарахування компенсацій не тільки немає відповідного механізму, а й коштів до бюджету не закладено, і взагалі краще про компенсації просто забути.

Але звільнений вважав, що його права було порушено. Хоча звільнення й відбулось ще кілька років тому, але мова йшла про суму понад 80 тисяч гривень! Тому, для встановлення справедливості,  після отримання письмової відмови від військової частини, чоловік звернувся за безоплатною правовою допомогою до Міловського місцевого центру.

Як учасник бойових дій він мав право на безоплатне представництво його інтересів в суді, і його справу було передано у ведення досвідченого штатного юриста центру Оксани Чумак.

У позовній заяві юристка наполягала на визнанні бездіяльності військової частини протиправною і просила зобов’язати вчинити певні дії – тобто, повернути звільненому службовцю невиплачену грошову компенсацію з обґрунтуванням індексації, пов’язаної з підвищенням окладів.

Справу розглядав Луганський окружний адміністративний суд. Дослідивши матеріали справи, суд погодився з законністю вимог та вирішив повністю задовольнити позов: позивачу навіть не прийшлось сплачувати судовий збір, він просто отримав заборгованість.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 9368, 098 446 2691 чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

20.07.2021

Літо – час для відпочинку неповнолітніх, але іноді громадяни України, що не досягли 18 років, за власним бажанням, або вимушено, розпочинають трудову діяльність. Які нюанси потрібно враховувати при їх працевлаштуванні та оплати їх праці?

Юрист Міловського місцевого центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення, як має відбуватися працевлаштування неповнолітніх на законних підставах і, як захистити їх права у разі їх порушення. Матеріали взято з відповідей ГУ Держпраці у Полтавській області. Інформація буде корисною як для роботодавців, так і для неповнолітніх осіб, що бажають працевлаштуватись

Згідно зі ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством України

Відповідно до вимог ст. 24 та ст. 191 КЗпП працевлаштування неповнолітніх здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду. Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки.

Використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується за законом. Це визначено ст. 43 та ст. 52 Конституції України.

Згідно з вимогами ст. 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік таких робіт затверджений наказом МОЗ України від 31.03.1994 р. № 46.

Також забороняється залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік таких граничних норм затверджений наказом МОЗ від 22.03.1996 р. № 59.

Залучення працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні також забороняється (ст. 192 КЗпП України).

Важливо! Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП).

З якого віку можливе працевлаштування?

У ст. 188 КЗпП визначене загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли 15 років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних. Але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

До відома! На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.

Оплата праці неповнолітніх при скороченій тривалості щоденної роботи

Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років (ст. 193 КЗпП).

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Важливо! Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).

А працівникам молодше 18 років, допущеним до відрядних робіт, оплата праці здійснюється за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до зарплати.

Трудовим законодавством чітко встановлено межі робочого часу неповнолітніх (ст. 51 КЗпП). Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком:

– від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

– від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.

Дещо іншим є робочий час для неповнолітніх, які працюють протягом навчального року. Тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тобто, якщо працівнику 17 років і він працює під час навчання, то тривалість його робочого часу має бути не більшою 18 годин на тиждень (максимально допустима тривалість робочого часу для його віку 36 годин, відповідно, половина – 18 годин).

До відома! Щорічні відпустки працівникам до 18 років надаються у зручний для них час. При цьому право використати відпустку повної тривалості у перший рік роботи надається за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві (ст. 195 КЗпП).

Нагадаємо, що особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день (ст.75 КЗпП).

Cтаття не охоплює всі проблемні питання, які можуть виникнути, але фахівці системи БПД завжди готові надати вам правові консультації. Звертайтесь до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: смт. Мілове, вул. Миру, буд. 37, або за тел.: (06465) 2-29-49, (099) 640 9368, та (098) 446 2691.  E-mail: milove.luhansk@legalaid.lg.ua.
Також діє безкоштовна «гаряча лінія» системи БПД: 0-800-213-103

______________________________________________________________________________________________

 

Нас запитали: «чи були якісь зміни у наданні субсидій у цьому році?»

Відповіді на найпоширеніші запитання підготувала волонтер БПД  Ніпрун Наталія Вікторівна.

З  1 травня 2021 року в Україні набули чинності  нові умови надання житлових субсидій. Більшості одержувачів тепер не потрібно відвідувати органи соціального захисту населення, аби подати оновлені заяву та декларацію.

Міністерство соціальної політики оприлюднило  роз’яснення щодо чинних умов отримання субсидії, зокрема про те, хто мусить наново писати заяви, на який термін надаватимуть таку допомогу та які громадяни не матимуть права на неї.

Чи всім одержувачам необхідно подавати документи для продовження отримання субсидії?

Ні. Відповідно до рішення уряду, розгляд питань щодо призначення житлової субсидії на наступний період домогосподарствам, які отримували житлову субсидію в опалювальному сезоні 2020-2021 років, відбувається без звернень громадян, крім домогосподарств, яким житлова субсидія:

  • надавалася у грошовій безготівковій формі (гроші надходили на рахунок субсиданта в «Ощадбанку», а звідти – надавачам комунальних послуг);
  • була призначена за фактичним місцем проживання особам, які орендують житлові приміщення на підставі договору найму; індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію; внутрішньо переміщеним особам;
  • була призначена без урахування окремих осіб з числа зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), які не проживають за місцем реєстрації.

Які документи потрібні для переоформлення житлової субсидії?

Для призначення субсидії потрібно подати заяву відповідної форми і декларацію.

Чи обов’язково особисто приходити до управління соціального захисту для отримання бланків і подання документів?

Ні. Отримати бланки можна безкоштовно і надаються вони у разі звернення громадянина безпосередньо до органу соцзахисту. Але їх також можна самостійно завантажити з сайту Міністерства соціальної політики та роздрукувати.
( https://www.msp.gov.ua/news/16214.html )

Заповнивши ці форми, можна відправити їх поштою на адресу місцевого управління соціального захисту населення. (адреси управлінь вказані на сайті Міністерства соціальної політики за посиланням: https://www.msp.gov.ua/files/subsydii/uszn0604.xlsx.

Також документи можна подати:

  • уповноваженій посадовій особі виконкому місцевої ради територіальної громади;
  • центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) територіальної громади.

 Вони протягом трьох робочих днів передадуть заповнені документи структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. Можна також заповнити бланки в електронному вигляді і надіслати їх електронною поштою.

Чи можна вже зараз оформлювати субсидію на опалювальний період?

Наразі триває оформлення субсидії на неопалювальний період.

Субсидії призначаються з 1 травня й до 30 квітня 2022 року. До поданих зараз документів інших у жовтні чи листопаді додавати не потрібно.

Хто втратить право на субсидії?

Право на субсидії втратять громадяни, які:

  • здійснили покупку квартири, земельної ділянки, транспортного засобу (крім мопеда або причепа), товарів довгострокового використання на суму понад 50 тис. грн одноразово протягом року, що передує року звернення за субсидією;
  • мають банківський депозит у сумі понад 100 тис. грн;
  • здійснили купівлю-продаж валюти та банківських металів протягом року до звернення за субсидією на суму понад 50 тис. грн;
  • декларують відсутність доходів і перебувають за кордоном понад 60 днів, за винятком перебування на лікуванні, у відрядженні, для нагляду за дитиною;
  • мають заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг та з оплати аліментів понад три місяці;
  • не повернули до бюджету незаконно отриману субсидію за попередній період;
  • мають авто, якому менш ніж 5 років з дати випуску;
  • мають два і більше автомобілів, яким немає 15 років з дати випуску;
  • не мають доходів і при цьому ніде не навчаються, не працюють, не мають статусу безробітного.

Як призначатиметься субсидія на понаднормову житлову площу?

Норма житла, на яку призначається субсидія, на домогосподарство з однієї особи становить майже 49 м2, і 13,65 м2 – на кожну наступну особу. Тобто, на сім’ю з трьох осіб – близько 75 м2.

Постановою, яка регламентує призначення житлових субсидій, визначено, що субсидія на понаднормову площу розповсюджується лише в одному випадку – якщо до складу домогосподарства входять непрацюючі непрацездатні особи (особи з інвалідністю, пенсіонери, діти). У таких випадках субсидії на понаднормову площу, як і в попередні опалювальні періоди, будуть нараховані автоматично на підставі інформації про склад домогосподарства та про соціальний статус його членів.

У наданні субсидії відмовлять, якщо площа квартири перевищує 130 м2, площа житлового будинку – 230 м2.

При призначенні субсидій не враховуються житлові приміщення, які перебувають у спільній частковій або сумісній власності, або розташовані у сільській місцевості й отримані у спадщину.

Чи є винятки в призначенні субсидій власникам кількох житлових помешкань?

Виняток буде зроблено лише тим, хто має кілька житлових приміщень у сільській місцевості, з огляду на їхню низьку вартість і неліквідність (зазвичай, це успадковане майно).

Чи передбачена субсидія у випадку, якщо хтось із членів родини мешкає за іншою адресою чи за кордоном?

Працездатні особи, котрі понад 60 днів відсутні за місцем реєстрації та не декларують своїх доходів, втрачають право на субсидію. Тож треба або задекларувати доходи, або змінити місце реєстрації протягом 30 днів. Але якщо людина працює за кордоном і офіційно сплачує податки, лікується чи доглядає за дитиною, то малозабезпечені члени її домогосподарства в Україні мають право на субсидію.

Яким чином ті, хто отримував субсидії у безготівковій формі, зможуть отримати «живі» гроші?

Всі, хто користувався безготівковою субсидією в минулому опалювальному періоді, зможуть отримати відповідні кошти до грудня 2021 року. Тим, хто має рахунок в «Ощадбанку», вони надійдуть вже у червні, а хто його не має, мусить відкрити, щоб отримати гроші, що були заощаджені протягом минулого опалювального періоду, які можна буде використати на власні потреби.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, (06466) 9-12-78 (Біловодське бюро), чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

 

06.07.2021

Адвокат безоплатної правової допомоги захистив клієнта від кредитора

До Міловського районного суду звернувся представник кредитної спілки з позовом про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі понад 11 тис. грн. Як стверджував кредитор, у 2013 році відповідач взяв кредит на 2 роки під 140 відсотків річних. Було складено графік погашення кредиту, який відповідач постійно порушував, та за шість років несплат «набігла» така значна сума.

Відповідач вважав це грабіжництвом та намаганням зняти з нього "дві шкіри". Як він стверджував, він вже сплатив все, що винен, та всі інші витребування - несправедливі. Тому він звернувся до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги із проханням захисту. Справу клієнта взяв досвідчений адвокат Максим Оробцов, з яким Міловський місцевий центр співпрацює вже багато років. Клієнт належав до пільгової категорії, тому адвокат представляв його інтереси в суді безкоштовно, всі витрати за законом відшкодувала система безоплатної правової допомоги.

Дізнавшись про це звернення, позивач (представник кредитної спілки) збільшив вимоги та став просити суд стягнути вже понад 19 тисяч гривень.

Адвокат відповідача зібрав та дослідив матеріали по справі. Він заперечив проти позову, тому що за два роки до цього, через інше судове рішення, з його клієнта вже була стягнута вся заборгованість разом із відсотками за цим самим кредитним договором. Заборгованість була погашена, а виконавче провадження було закрито. Ніяких наступних заперечень не було. Підтвердження цих фактів адвокат надав суду.

Міловський районний суд вивчив матеріали справи та визнав аргументи захисника переконливими: Позивач дійсно приховав вже існуюче рішення суду, що було винесене два роки тому. За тим рішенням Позивач стягнув заборгованість на той час, та… продовжив нараховувати відсотки боргу так, начебто тіло кредиту повернено не було!

Опираючись на це, Міловський районний суд відмовив кредитору у задоволенні позовних вимог і закрив справу.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49 у Міловому, (06452) 2-14-54 у Станиці Луганській, (06466) 9-12-78 у Біловодську, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно із Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

____________________________________________________________________________________________

Захист прав працівників під час звільнення зі скороченням чисельності або штату

 

До Міловського місцевого центру звернулись із запитанням: «У нас скорочується штат. Як звільнитися з найменшими втратами?»

Відповідає юрист місцевого центру Оксана Чумак:

Звільнення працівників у зв’язку зі скороченням чисельності або штату є однією із поширених підстав звільнення.

Якщо роботодавець вирішив ліквідувати певний структурний підрозділ підприємства чи його реорганізувати, він повинен скласти техніко-економічне обґрунтування причин проведення таких змін, оскільки при цьому завжди відбувається вивільнення працівників.

Кодекс законів про працю України визначені права працівника у разі звільнення у зв’язку зі скороченням чисельності або штату та встановлено алгоритм дій роботодавця при вивільненні працівників.

Згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Приписами статті 42 КЗпП України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці й кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається наступним категоріям працівників:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, у сім’ї яких немає інших працівників із самостійним заробітком;

3) працівникам із тривалим безперервним стажем роботи на цьому підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни й особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам із числа депортованих із України - протягом п’яти років із часу повернення на постійне місце проживання в Україну;

9) працівникам із числа колишніх військовослужбовців строкової служби й осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років із дня звільнення їх зі служби.

Перелік категорій працівників, передбачений ст. 42 КЗпП України, не є вичерпним при визначені категорій працівників, які мають переважне право залишитися на роботі, необхідно враховувати норми інших законів, які надають соціальні гарантії працівникам.

Крім цього, статтею 43 КЗпП України визначено, що звільнення працівників на підприємстві потрібно погодити з профспілковою організацією, членом якої є працівник. Не погоджується звільнення, якщо працівник не є членом профорганізації або на підприємстві немає профспілкової організації.

У разі звільнення працівника за ініціативи власника або уповноваженого ним органу, він зобов’язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи та видати трудову книжку (ч. 2 ст. 47 КЗпП України).

У місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі йому трудової книжки працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду (стаття 233 КЗпП України).

Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що позови котрі виникають з трудових правовідносин можуть пред’являються в суд, як за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача (стаття 28) так і за місцем знаходження відповідача (стаття 27).

При зверненні до суду з позовною заявою про поновлення на роботі позивачі звільняється від сплати судового збору, що прямо передбачено статтею 5 Закону України «Про судовий збір».

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується невідкладно і вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 9368, 098 446 2691 чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49 у Міловому, (06452) 2-14-54 у Станиці Луганській, (06466) 9-12-78 у Біловодську, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

_________________________________________________________________________

ЕЛЕКТРОННИЙ ПІДПИС СПРОСТИТЬ  ДОСТУП ДО ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ

Електронний цифровий підпис (ЕЦП, або «кваліфікований електронний підпис» - КЕП) - безкоштовний корисний інструмент, що може використовуватись не лише для отримання документів, необхідних для одержання безоплатної правової допомоги, а і для ведення різноманітної діяльності та справ, наприклад, для доступу до системи "електронного суду" , заповнення податкових декларацій, доступ до електронних сервісів пенсійного фонду, онлайн-будинку міністерства юстиції та інших корисних сервісів.

Використання ЕЦП значно спрощує доступ до документів, які підтверджують право людини на безоплатну вторинну правову допомогу (БВПД). Координаційний центр з надання правової допомоги підготував детальне роз’яснення, як отримати електронний цифровий підпис. Простіше за все одержати ЕЦП, якщо є доступ до онлайн-кабінету «Приват-24»: це займає кілька хвилин, а діє він не менше року.

У разі, якщо людина звертається за безоплатною правовою допомогою, їй потрібно надати документи щодо її належності до однієї із вразливих категорій осіб, які мають право на таку допомогу. Зокрема, це довідки з органів фіскальної служби, Пенсійного фонду. Електронний цифровий підпис дає змогу, не виходячи з дому чи офісу, отримати ці документи.

Підписаний ЕЦП електронний документ має таку саму юридичну силу, як і звичний паперовий документ, який людина підписує власноруч. Використання електронного підпису – це економія часу, оскільки людині не треба везти паперові документи, або чекати їх виготовлення кілька днів. Строк підготовки електронних довідок значно менше – не кілька днів, а кілька годин, або менше. Наприклад, не треба особисто відвідувати пенсійний фонд для взяття довідок ОК-5 та ОК-7, що потрібні для надання безоплатної вторинної правової допомоги: вони одержуються за допомогою ЕЦП дистанційно, та можуть бути завантажені та роздруковані дома, чи прямо у місцевому центрі.

Якщо Ви маєте запитання до юриста, отримайте безоплатну консультацію, зателефонувавши:

' (06465) 2-29-49 , ' 099 640 93 68, ' 098 446 2691 (Мілове),

'  (06466) 9-12-78  (Біловодське бюро)  та

' (06472) 2-14-54 (Станиця Луганська),

або особисто відвідавши Міловський місцевий центр чи бюро за адресами:

Мілове, вул. Миру, 37 (2-й поверх);

Біловодськ, вул. Біловоди, 9;

Станиця Луганська, вул. Центральна, 31 (2-й поверх).

Всі консультації юриста – безоплатні, кваліфіковані та вичерпні.

 

 

 

15.06.2021

Визнання права власності в порядку спадкування на квартиру в житлово-будівельному кооперативі

В основній своїй масі житлово-будівельні кооперативи (ЖБК) є радянською «спадщиною» і створювалися ще в 80-х роках з метою будівництва житлового будинку та забезпечення членів кооперативу та їх сімей житлом в ньому.

На сьогодні відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 11.02.2010р. Право власності на нерухомість підлягає обов’язковій державній реєстрації і виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до раніше діючого Закону України «Про власність» право власності члена житлового кооперативу на квартиру виникало з моменту виплати паю і не вимагало реєстрації, що і вводить багатьох в оману. Разом з тим, навіть у випадку, якщо пай був виплачений тоді, коли реєстрація прав на нерухомість не була обов’язковою, на даний момент без державної реєстрації власник не зможе розпорядитися своїм житлом: продати, подарувати, передати в управління, іпотеку або заповісти його.

З огляду на зазначене, спадкоємець не зможе оформити спадщину на незареєстровану квартиру спадкодавця в ЖБК. В такій ситуації спадкоємцю необхідно звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

Обов’язковою умовою для подання такого позову є виплата спадкодавцем за життя повної вартості кооперативної квартири житлово-будівельному кооперативу, членом якого він був.

Таким чином, окрім доказів, які підтверджують факти права на спадкування, прийняття спадщини, відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачу попередньо необхідно отримати довідку від Житлово-будівельного кооперативу, яка буде підтверджувати факт членства спадкодавця у кооперативі та повної виплати ним внесків за квартиру. 

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування обов’язково зазначається ціна позову.

Для визначення ціни позову, тобто вартості квартири, на яку буде визнаватись право власності, необхідно звернутись до ліцензованого спеціаліста з оцінки майна, який повинен надати висновок щодо вартості квартири, копію якого теж необхідно долучити до позовної заяви.

Відповідна сума буде також використовуватись для розрахунку судового збору, який сплачується за подання позову.

Згідно  ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання відповідної позовної заяви фізичною особою складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

На 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб щодо визначення судового збору застосовується у розмірі 1762 грн.

Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 Цивільного кодексу України

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом.

Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця, що підтверджують спільне проживання зі спадкодавцем на момент його смерті.

Особи, які відповідно до статей 1268 - 1269 Цивільного Кодексу України   вважаються такими, що «автоматично» прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини:

- спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини;

- малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, дієздатність якої обмежена.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Належними відповідачами у спорах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є інші, окрім позивача, спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку відсутності таких – територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем знаходження майна.

_________________________________________________________________

Юристка БПД допомогла скасувати грабiжницкий борг

Як відібрати у пенсіонера майже 100 тисяч гривень?  Це можливо, якщо є знання механізмів певної недосконалості законів та немає і краплі совісті. У цьому на власному досвіді переконався один військовий пенсіонер із Луганська, учасник бойових дій.

Все почалося з того, що у 2013 році він взяв кредит на 30 тисяч в банку (це було Луганське відділення «Дочірний банк Сбербанк Росії»).

Після кількох внесків по кредиту, в Луганську почались відомі події, під час яких банк перестав існувати в Україні. Пенсіонер не відмовлявся від сплат, але не знав, куди платити таким чином, щоб пізніше не виявилось, що він повертав борги «не тим».  Він планував згодом переїхати на підконтрольну територію, де з’ясувати правонаступника банку, або дочекатись відновлення роботи банку, та розраховуватись вже з ним у законний спосіб.

Але справа з переїздом затягнулась, і ситуацією скористалось товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна». Воно, як правонаступник банку, нарахувало пенсіонерові таку заборгованість, що сплатити її міг хіба що мільйонер! Борг по кредиту та несплаченим відсоткам склав  у сумі понад 97 тисяч гривень. Про таку суму боржник дізнався з повідомлення, що одержав на свою фактичну адресу на початку 2020 року. Але з повідомленням не надійшло документів, що підтверджували б правонаступність кредитора.

В червні він одержав ще одне повідомлення про борг, в якому була зазначена вже інша сума – 93 тисячі, що поставило законність вимог кредитора під ще більший сумнів. І тільки восени пенсіонер отримав зменшену пенсію.

Чому так сталося?  Якщо боржник не став сплачувати борг добровільно, то треба його примусити! Отже, ТОВ «Росвен Інвест Україна» звернулось до приватного київського нотаріуса для вчинення виконавчого напису, тобто з наміром діяти нібито за законом, але так, щоб про це не дізнався боржник. Тому повідомлення про виконавчий напис приватний виконавець надіслав боржнику на адресу у Києві, де боржник ніколи не проживав. А якщо боржник не мав поняття про такі дії, то й перешкодити їм не міг, а про все дізнався тільки коли почалися відрахування з пенсії. Остаточно схема «порівняно чесного відбирання грошей» була висвітлена у пенсійному фонді, до якого пенсіонер подзвонив для з’ясування причини відрахувань. Тому чоловік звернувся за справедливістю до Міловського місцевого центру.

Як учасник бойових дій, він мав право на безоплатне представництво своїх інтересів в суді, і центр призначив для ведення справи досвідченого юриста Оксану Чумак.

Справа була складною. Юрист склала до суду кілька клопотань, і всі вони були задоволені.

Міловський районний суд розглянув надані юристом документи по справі, з яких стало зрозуміло, що:

  • Приватний нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис, оскільки нею не була перевірена безспірність суми щодо боргових вимог кредитора;
  • Приватний виконавець надіслав боржнику повідомлення про виконавчий напис на адресу, що завідомо відрізняється від фактичної адреси проживання боржника;
  • Назва банку в документах, що надав кредитор, відрізняється у різних місцях: у договорі про правонаступництво банк мав назву АТ «СБЕРБАНК», а у кредитному договорі боржника – «Дочірній банк Сбербанку Росії» (скорочено АТ «Сбербанк Росії»).

Отже, якщо боржник не був повідомлений про виконавчий напис, а нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис, то суд мав всі підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Додатково кредитору було призначено штраф за невиконання вимог суду надати докази по справі. Штраф також був призначений і приватному виконавцю.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, (06466) 9-12-78 (Біловодське бюро), (06472) 2-14-54 (Станиця Луганська),  чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

 

24.05.2021

Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги роз’яснює: Юрист відстояв права учасника бойових дій в суді

Учасник бойових дій звернувся до Управління соціального захисту населення (УСЗН) за грошовою допомогою. За Законом України, він мав право на щорічну (до 5 травня) разову грошову допомогу для ветеранів війни – учасників бойових дій у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком (це становить 8190 грн.)

 Допомогу йому виплатили у розмірі лише 1390 грн. За рештою (а це ще 6800 грн.) він звернувся до соцзахисту із заявою про перерахування, але йому відмовили. Пояснили це існуванням положення, що дозволяє відмовляти у доплаті, якщо в бюджеті не вистачає коштів. Але ж чи не суперечить воно Закону?

Чоловік чув від знайомих, що учасники бойових дій мають право на вторинну правову допомогу (безоплатне представництво інтересів в суді), тому звернувся до Міловського місцевого центру. Юрист місцевого центру Оксана Чумак написала позовну заяву до суду, в якій просила визнати відмову УСЗН незаконною та виплатити решту коштів, і невдовзі (за кілька тижнів) цю заяву було розглянуто у Луганському окружному адміністративному суді.

Відповідач (УСЗН) написав відзив, в якому просив відмовити Позивачу, тому що згідно з одним із положень Бюджетного кодексу України (у «Законі № 3551»), виплати здійснюються, виходячи з наявних коштів у бюджеті та фондах соціального страхування. Отже, немає коштів у бюджеті – немає виплат.

Розглянувши матеріали справи, Луганський окружний адміністративний суд зазначив, що Конституційний Суд України признав ті положення у Законі №3551 неконституційними вже більше року тому. Про це є відповідне рішення.  Як захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності є обов’язком громадянина до держави, так само виконання державою своїх зобов’язань щодо соціального захисту громадян, що перебували на службі у Збройних Силах України, повинно виконуватись, а наповнення відповідних джерел та бюджетів має бути зобов’язанням держави, а не проблемою ветерана. Відмова держави від своїх зобов’язань  підірве довіру до неї у майбутньому. Якщо Закон встановив пільги, то їх реалізація повинна також бути забезпечена з певних джерел. Ніякі підзаконні нормативно-правові акти не можуть обмежувати прав людини, що гарантовані у Законі.

Суд також зазначив, що за рішенням Верховного Суду України відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не можуть бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях теж неодноразово наголошував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

З цих обставин Луганський окружний адміністративний суд прийняв рішення задовольнити позов та зобов’язав виплатити решту коштів заявнику.

Випадок з недоплатою грошової допомоги не є чимось винятковим: завдяки нашим юристам вже сім заявників-учасників бойових дій  з тим же питанням отримали позитивні рішення суду.

Якщо Ви вважаєте свої права порушеними, Ви можете звернутись до нас за захистом своїх прав за телефоном (06465) 2-29-49 або за адресою: вул. Миру, 37 (2й поверх). Також діє гаряча лінія 0800-213-103.  

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

______________________________________________________________________________

 

Медична допомога для внутрішньо переміщених осіб: відповіді юриста.

 «Я переїхав з непідконтрольної території до України та маю довідку внутрішньо переміщеної особи (ВПО). Чи маю я платити за медичні послуги?»

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Кожний пацієнт, який досяг 14 років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій.

«Як отримати доступ до безкоштовних медичних послуг?»

Особа, що офіційно проживала на території, яка на даний час є непідконтрольною Україні, після отримання довідки про взяття на облік ВПО має право отримати необхідну медичну допомогу за новим місцем проживання (у державному або комунальному закладі охорони здоров’я).

Порядок надання медичних послуг такий: внутрішньо переміщена особа має право звернутися до закладу охорони здоров'я на власний вибір із заявою з проханням поставити на облік за місцем фактичного проживання. Документом, що засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (довідка переселенця).

Внутрішньо переміщена особа, яка потребує вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), повинна звернутися до територіального закладу охорони здоров'я та отримати направлення до закладу охорони здоров’я відповідного профілю.

«Чи повинні забезпечуватись  лікарськими засобами внутрішньо переміщені особи (ВПО)?»

Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах (у разі амбулаторного лікування осіб) провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями закладів охорони здоров’я, за місцем проживання цих осіб.

Зверніть увагу: безоплатно і на пільгових умовах лікарські засоби відпускаються  лише за категоріями захворювань,  які передбачені  у  Постанові КМУ від 17 серпня 1998р. № 1303, та визначеним групам населення, таким як діти до 3х років, малозабезпечені, учасники війни, чорнобильці 1-2 категорій та діти померлих чорнобильців, дівчатам-підліткам і жінкам з протипоказаннями для вагітності, пенсіонерам з пенсією не вище мінімальної, особам з інвалідністю та інші. Докладніше про Ваш випадок можна дізнатись, звернувшись до місцевого центру.

«Чи має нести відповідальність лікар, який відмовився надати мені медичну допомогу?»

Дії медичного працівника, який зобов’язаний надати медичну допомогу, але не надав її, підлягають кримінальній відповідальності, передбаченій Кримінальним кодексом України.

Дивіться також у правничої Вікіпедії (Wiki Legalaid):

Отримання внутрішньо переміщеною особою статусу безробітного

Одноразова грошова допомога постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам

Якщо Ви вважаєте свої права порушеними, Ви можете звернутись до нас за захистом своїх прав за телефоном (06465) 2-29-49 або за адресою: вул. Миру, 37 (2й поверх). Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

А ще діє безкоштовна «гаряча» лінія системи БПД: 0800-213-103.

 

26.03.2021

Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги роз’яснює: Медична допомога внутрішньо переміщеним особам

Медична допомога внутрішньо переміщеним особам

У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.

Кожний пацієнт, який досяг 14 років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування, відповідно до його рекомендацій.

Як отримати доступ до безкоштовних медичних послуг?

Фізична особа, що офіційно проживала на території, яка на даний час є непідконтрольною територією Україні, після отримання довідки про взяття на облік ВПО має право отримати необхідну медичну допомогу за новим місцем проживання (у державному або комунальному закладі охорони здоров’я).

Порядок надання медичних послуг такий: внутрішньо переміщена особа, яка проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, має право звернутися до закладу охорони здоров'я на власний вибір із заявою з проханням поставити на облік за місцем фактичного проживання. Документом, що засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи, є довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (довідка переселенця).

Внутрішньо переміщена особа, яка потребує вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги (онкологічної, кардіологічної, терапевтичної, психологічної, педіатричної тощо), повинна звернутися до територіального закладу охорони здоров'я та отримати направлення до закладу охорони здоров’я відповідного профілю.

Забезпечення  лікарськими засобами внутрішньо переміщеним особам (ВПО)

Відпуск лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах (у разі амбулаторного лікування осіб) провадиться аптеками за рецептами, виписаними лікарями закладів охорони здоров’я, за місцем проживання цих осіб.

Увага, безоплатно і на пільгових умовах лікарські засоби відпускаються  лише визначеним групам населення та за категоріями захворювань,  які передбачені  у  Постанові КМУ від 17 серпня 1998р. № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» 

Відповідальність лікаря, який відмовився надати медичну допомогу.

Дії медичного працівника, який зобов’язаний надати медичну допомогу але не надав її підлягають кримінальній відповідальності передбаченою Кримінальним кодексом України.

Безоплатно отримати консультацію з правових питань (у тому числі – допомогу у написанні позову до суду) можна у Міловському місцевому центрі за адресою: Мілове, вул. Миру, 37  (тел. (06465) 2-29-49) та 099 640 93 68. А ще працює безкоштовна «гаряча» лінія системи БПД: 0800-213-103.

Якщо Ви вважаєте свої права порушеними, Ви можете звернутись до нас за роз'ясненням та захистом своїх прав. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

26.03.2021

Отримання паспорту у вигляді книжечки

У нас запитали: «Мій паспорт зношений, його потрібно замінити. Мені казали, що зараз паспорт видають тільки біометричний, а я хочу як раніше, у вигляді книжечки. Чи можу я вимагати заміну саме у формі книжечки? Чи можуть мені відмовити на законних підставах?»

Відповідає юрист місцевого центру Сергій Бабанін:

«Якщо коротко – так, Ви маєте право отримати паспорт у вигляді за вашим бажанням. Якщо в паспортному столі Вам відмовляють, Ви можете звернутись до суду чи самостійно, чи за допомогою нашої системи «Безоплатної правової допомоги», і за рішенням суду Державна міграційна служба зобов’язана видати паспорт-книжечку зразка 1994 року.

Закон для цього випадку прямо передбачає: для оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, особі необхідно звернутись до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року та отримати рішення суду.

Згідно положень Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456, особа , яка досягла 16 річного віку, для оформлення паспорта вперше має звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання та подати необхідні документи:

  • заява про видачу паспорта зразка 1994 року (подається громадянином України, який досяг 16-річного віку, особисто, а у разі подання документів відносно громадянина України, який визнано судом обмежено дієздатним або недієздатним, - на підставі заяви одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники);
  • рішення суду;
  • свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави;
  • оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували (в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями (ем) або особами (ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
  • дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см;
  • довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи;
  • довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
  • посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб);
  • заявник, який звертається за оформленням паспорта зразка 1994 року вперше після досягнення 18-річного віку, додатково подає (за наявності) документ, виданий відповідним органом, установою, організацією, який містить фотозображення особи, на ім'я якої оформлюється паспорт зразка 1994 року.

Для обміну паспорта, видачі паспортів замість утрачених або викрадених подається разом із заявою інший пакет документів, зазначений в «Тимчасовому порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 червня 2019 року № 456.

Оформлення і видача паспорта зразка 1994 року здійснюються протягом 30 календарних днів з дня подання особою заяви та документів для оформлення і видачі паспорта зразка 1994 року.

Для осіб, які вперше отримують паспорт зразка 1994 року після досягнення 18-річного віку, в обов'язковому порядку проводиться процедура встановлення особи, у зв’язку з чим строк продовжується до 60 календарних днів. Видача паспорта зразка 1994 року вперше здійснюється безкоштовно.

 

В якому разі Вам можуть відмовити?

Є перелік законних підстав для відмови у оформленні паспорта у формі книжечки.

Відповідно до частини 7 статті 16 Закону уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

  • за видачою документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;
  • заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);
  • заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;
  • дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У «рішенні про відмову у видачі документа», яке доводиться до відома заявника протягом п’яти робочих днів з дня його прийняття, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа.

Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду. Якщо строки розгляду заяви перевищують встановлені без поважних причин, це свідчить про бездіяльність та порушує особисті права громадянина!

Безоплатно отримати консультацію з правових питань (у тому числі – допомогу у написанні позову до суду) можна у Міловському місцевому центрі за адресою: Мілове, вул. Миру, 37  (тел. (06465) 2-29-49) та 099 640 93 68. А ще працює безкоштовна «гаряча» лінія системи БПД: 0800-213-103.

Якщо Ви вважаєте свої права порушеними, Ви можете звернутись до нас за роз'ясненням та захистом своїх прав. Це безоплатно, оперативно та професійно.
Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

11.03.2021

Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги роз’яснює: Приватизація землі безкоштовно

11 Березня, 2021 р., 15:46

Я володію будинком, який розташований на земельній ділянці, що не приватизована. Я чула, що приватизувати землю зараз можна безоплатно. Як мені діяти? Таке запитання надійшло до Міловського місцевого центру. Юрист відповідає: "Ваш випадок – це приватизація земельної ділянки для обслуговування житлового будинку. Це одне з шести цільових призначень, за якими можна отримати землю безоплатно, один раз за кожне цільове призначення. За цим цільовим призначенням громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» у селищі міського типу - не більше 0,15 гектара (у селах – не більше 0,25 гектара, у містах – не більше 0,1 гектара). Зверніть увагу: коли Ви отримали безоплатно земельну ділянку у селищі, наприклад розміром 0,1 гектара (із закріплених у законодавстві 0,15 гектара), Ви не зможете майбутньому безоплатно доодержати решту (ще 0,05 гектара) за цим же цільовим призначенням. За іншим, за яким ще не отримували – можна на тих же умовах (наприклад, для будівництва гаража – до 1 сотки). Отже, для одержання земельної ділянки у власність потрібно подати «клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування – таким у випадку з селищем є, наприклад, селищна рада, ОТГ чи інший орган. У «клопотанні» обов’язково мають бути вказані розмір і цільове призначення (одне з шести можливих), а також до нього потрібно додати графічні матеріали – де знаходиться ділянка. Це може бути роздруківка з публічної кадастрової карти на веб-сайті, чи якась інша форма – головне, щоб було зрозуміло, де саме ця ділянка розташована. На роздруківці можна відокремити, виділити бажану ділянку для наочності. Рада розглядає «клопотання» не більше місяця, та дає своє «рішення» - дозвіл. Взагалі-то можуть і відмовити, але у відмові повинні вказати причини відмови, які треба виправити та подати «клопотання» знову. Якщо відмова все-таки буде, то вона буде одна із певного переліку, який є в статті 118 ЗК. Інших причин для відмови бути не може. З дозволом можна звертатись до землевпорядної організації, де укласти «договір» з інженером, який надалі на підставі того дозволу розробляє «проект землеустрою». За законом у інженера є на це до шести місяців, але на практиці це буває набагато швидше. Є важливий нюанс: держава надає земельну ділянку безоплатно, але інженеру-землевпоряднику за «проект землеустрою» доведеться сплатити за послуги – він є підприємцем і не працює безкоштовно. Землевпорядник також повинен бути сертифікований: їх список є на сайті  http://www.dazru.gov.ua (у розділі «Ліцензування та сертифікація», підрозділ «Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників»). Після розробки інженером «проект землеустрою» підлягає так званому «екстериторіальному погодженню» у відповідного екстериторіального юриста. Цей етап триває до двох тижнів, та отримує погодження незалежного експерта про правильність складеного проекту – зазвичай помилок в ньому немає і погодження гарантоване. Погоджений таким чином «проект землеустрою» потрібно зареєструвати в «Державному земельному кадастрі» для присвоєння ділянці кадастрового номеру в електронній системі (цей номер згодом буде відображено в фінальному документі про право власності). Отримане «погодження» додається до Вашого «проекту землеустрою», і цей пакет документів підлягає остаточному затвердженню в тому самому органі, який надавав перший «дозвіл» – в нашому прикладі це селищна рада, до якої подавалось саме перше «клопотання» (але взагалі це міг бути і інший орган, що видав дозвіл – наприклад, «Держгеокадастр»), та до двох тижнів відводиться на затвердження. Результатом буде «рішення про затвердження проекту» (в ньому вже буде вказано про передачу у приватну власність ділянки з конкретним кадастровим номером конкретному громадянину). Останнім етапом буде звернення в ЦНАП до реєстратора речових прав і реєстрація за собою право власності на земельну ділянку (це також платна процедура). Після цього процес можна вважати завершеним. Це що стосувалось приватизації ділянки для будівництва. Але, якщо потрібна приватизація інших видів цільового призначення – зокрема для ведення фермерського господарства, з паюванням – то є окремі додаткові вимоги до оформлення. Докладніше про це можна дізнатись, звернувшись до місцевого центру чи бюро безоплатної правової допомоги."   Якщо порядок дій для Вас не є вичерпно зрозумілим, або Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

Хотів продати свій будинок, але нотаріус відмовив мені в укладенні такої угоди з покупцем через те, що мій будинок знаходиться на не приватизованій земельній ділянці. Чи відповідає закону його відмова?

Закон передбачає, що Ваша нерухома власність зв'язана з земельною ділянкою, на якій вона розташована. Коли Ви набуваєте права власності на нерухомість, до Вас також переходить право на користування земельною ділянкою, на якій вона знаходиться (за цільовим призначенням вона є присадибною ділянкою, тобто відноситься до ділянок для будівництва і обслуговування  житлового будинку, господарських будівель і споруд). Одночасно з вашим набуттям попередній власник втрачає це право.

Кадастровий номер вважається присвоєним цій ділянці в день державної реєстрації та видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку. Якщо Ви ще не користувались своїм правом на отримання ділянки за цим цільовим призначенням, то можете отримати її безоплатно; сплата береться тільки за послуги підготування технічної документації окремим спеціалістом.

В п. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України сказано, що для передання прав власності на будинок і одночасного передання цих прав на земельну ділянку під ним ділянка повинна мати кадастровий номер, і це є істотною умовою для здійснення продажу. Тому нотаріус відмовив Вам саме через недотримання цієї вимоги, і це було правомірним з позицій додержання Закону України.

Але є стаття 41 Конституції України, яка встановлює непорушність права власності і можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном на свій розсуд безперешкодно та незалежно від волі інших осіб і ніхто не може бути обмеженим чи позбавленим цього права. Наявне протиріччя може бути розцінено як підстава для звернення до суду для захисту Ваших порушених прав.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутися за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

https://protocol.ua/ua/vidchugennya_budinku_bez_kadastrovogo_nomeru_zemelnoi_dilyanki_na_yakiy_tsey_budinok_roztashovaniy/

 

Знайомий не радив звертатись за безоплатною вторинною правовою допомогою, бо йому прийшлося платити гроші, коли було потрібно звернутись до суду. Роз’ясніть, будь ласка, в чому тут справа.

Відповідь фахівця:

Правова допомога в системі БПД повністю безоплатна для громадянина. Ваш знайомий, певно, мав на увазі судовий збір. Дійсно, якщо громадянин звертається до суду (у всіх випадках: чи то через платного адвоката, чи шляхом звернення до системи безоплатної правової допомоги), він повинен сплачувати державі певні кошти, розмір яких регулюється Законом України «Про судовий збір». Розмір залежить від виду справи та прив’язаний до розміру «прожиткового мінімуму». Судовий збір сплачується в відділенні банку, а чек надається до суду як доказ про сплату. Але ці кошти є сплатою за роботу суду, а не системи правової допомоги.

Також особа несе всі грошові витрати по своїй справі у вигляді поштових пересилань (марки, конверти), папір, ксерокопіювання, власний проїзд тощо.

Власне послуги фахівця місцевого центру чи бюро, або призначеного адвоката, абсолютно безоплатні у всіх, без виключення, випадках надання правової допомоги, будь то усні, чи письмові правові консультації, складання скарг, звернень, процесуальних документів чи представництво в суді або інших організаціях.

Треба пам’ятати, що безоплатна правова допомога буває первинною та вторинною. Вона повністю безоплатна для всіх, але якщо первинна правова допомога надається всім особам, без виключення, за їх бажанням, то вторинна – також безоплатно, але тільки певним категоріям громадян, зазначеним в статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу».  Насамперед, це незахищені верстви населення: малозабезпечені, переселенці та біженці, діти та їх законні представники, особи з інвалідністю, ветерани та учасники АТО/ООС, та деякі інші. Проміж іншого це означає, що громадяни з зазначених категорій мають право на безоплатне представництво своїх інтересів в суді (із залученням адвоката, що співпрацює з системою БПД, чи юриста від системи БПД), якщо така потреба у них з’явиться. Послуги представництва в цьому випадку також повністю безоплатні для громадян. Ці послуги оплачує держава. Навіть, проїзд адвоката до суду є витратою держави, а не клієнта.

У випадку, якщо особі потрібна саме вторинна правова допомога у вигляді представництва в суді або складання процесуального документу до суду, а вона не входить до жодної з зазначених в Законі категорій, надати безоплатну вторинну правову допомогу не є можливим. В такому випадку юрист місцевого центру чи бюро максимально полегшить задачу громадянина в межах можливого для кожної конкретної ситуації:надасть детальні пояснення про порядок дій, щоб громадянин зміг самостійно вирішити своє питання.

ЯкщоВи вважаєте, щоВаші права було порушено, Ви завжди можете звернутись до Міловськогомісцевого центру з наданнябезоплатноївторинноїправовоїдопомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лініюсистеми 0800 213 103.

Цебезоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

Порядок переміщення грошових коштів до району або з району проведення антитерористичної операції

Статтею 204-3 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність настає за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, яка тягне за собою накладення штрафу на осіб, які переміщують такі товари з конфіскацією таких товарів.

Зокрема відповідно до  «Порядку в’їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій» затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 р., діє процедура  яка поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в’їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в’їзду/виїзду, до складу яких зокрема  входять   Дорожній коридор «Стаханов-Золоте-Гірське-Лисичанськ» - КПВВ «Золоте»;   Дорожній коридор «Станиця Луганська-Щастя-Новойдар» - КПВВ «Станиця Луганська».

Згідно п.2 Наказу Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України № 92 від 18.11.2019 року «Про затвердження переліку і обсягів (вартості/ваги/кількості) обмежених або заборонених до переміщення через лінію розмежування та до/з гуманітарно - логістичних центрів товарів, а також товарів, які можуть бути віднесені до особистих речей», фізична особа може переміщувати готівкові кошти з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) на контрольовані Україноютериторії у сумі, що не перевищує 50000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, без підтверджувальних документів про їх походження, а також у сумі, що перевищує 50000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті, за умови погодження переміщення цих коштів з представниками координаційного центру відповідно до законодавства; з контрольованих Україноютериторій на тимчасово окуповані території у сумі, що не перевищує 20000 гривень, або еквівалентній сумі, в тому числі в іноземній валюті без підтверджувальних документів про їх походження.

Разом з цим з  урахуванням практики ЄСПЛ притягнення до адміністративної відповідальності громадян України за порушення порядку переміщення товарів до району або з району проведення Антитерористичноїоперації, тобто, за статтею 204-3 КУпАП, після офіційного припинення АТО  є протиправним, та є порушенням прав громадянина України.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

Порядок позбавлення батьківських прав

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

  • не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;
  • жорстоко поводяться з дитиною;
  • є хронічними алкоголіками або наркоманами;
  • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батькі (матері), так і для дитини.

Тож позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є КРАЙНІМ ЗАХОДОМ ВПЛИВУ на осі, які не виконують батьківських обов’язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об’єктивного з’ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

О͟С͟О͟Б͟Л͟И͟В͟О͟С͟Т͟І͟ ͟П͟Р͟И͟Й͟Н͟Я͟Т͟Т͟Я͟ ͟Н͟А͟ ͟Р͟О͟Б͟О͟Т͟У͟ ͟Т͟А͟ ͟О͟П͟Л͟А͟Т͟И͟ ͟П͟Р͟А͟Ц͟І͟ ͟Н͟Е͟П͟О͟В͟Н͟О͟Л͟І͟Т͟Н͟І͟Х͟ ͟П͟Р͟А͟Ц͟І͟В͟Н͟И͟К͟І͟В͟

Літо – час для відпочинку неповнолітніх, але не завжди: іноді громадяни України, що не досягли 18 років, за власним бажанням, або вимушено, розпочинають трудову діяльність.

З нагоди Всесвітнього дня боротьби із дитячою працею, що відзначається з 12 червня, Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надає роз’яснення, як має відбуватися працевлаштування неповнолітніх на законних підставах і, як захистити їх права у разі їх порушення.

Використання праці неповнолітніх на небезпечних для їх здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується за законом. Це визначено ст. 43 та ст. 52 Конституції України.

Згідно зі ст. 187 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток і деяких інших умов праці користуються пільгами, установленими законодавством УкраїниПро це нагадало ГУ Держпраці у Полтавській області.

Працевлаштування неповнолітніх

У ст. 188 КЗпП визначене загальне правило щодо заборони прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Водночас, у цій же правовій нормі передбачено, як виняток, можливість прийняття на роботу осіб, які досягли 15 років, але лише за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Також допускається прийняття на роботу й чотирнадцятирічних. Але це стосується, насамперед, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю та не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Відповідно до вимог ст. 24 та ст. 191 КЗпП працевлаштування неповнолітніх здійснюється на підставі трудового договору, який обов’язково укладається у письмовій формі та лише після попереднього медичного огляду. Приймаючи на роботу неповнолітніх, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити їх із правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами техніки безпеки, виробничої санітарії, протипожежної безпеки.

Важливо! Для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін при прийнятті на роботу не встановлюється (ч. 3 ст. 26 КЗпП).

Згідно з вимогами ст. 190 КЗпП забороняється застосування праці осіб молодше 18 років на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік таких робіт затверджений наказом МОЗ України від 31.03.1994 р. № 46.

Також забороняється залучати осіб молодше 18 років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік таких граничних норм затверджений наказом МОЗ від 22.03.1996 р. № 59.

Залучення працівників молодше 18 років до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні також забороняється (ст. 192 КЗпП України).

До відома! На кожному підприємстві має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати їх народження.

Оплата праці неповнолітніх при скороченій тривалості щоденної роботи

Для робітників віком до 18 років норми виробітку встановлюються виходячи з норм виробітку для дорослих робітників пропорціонально скороченому робочому часу для осіб, що не досягли 18 років (ст. 193 КЗпП).

Для молодих робітників, які поступають на підприємство, в організацію після закінчення загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних навчальних закладів, курсів, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництві, в передбачених законодавством випадках і розмірах та на визначені ним строки можуть затверджуватись знижені норми виробітку. Ці норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом.

Важливо! Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпП).

А працівникам молодше 18 років, допущеним до відрядних робіт, оплата праці здійснюється за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість їх щоденної роботи скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих працівників.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до зарплати.

Трудовим законодавством чітко встановлено межі робочого часу неповнолітніх (ст. 51 КЗпП). Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для працівників віком:

– від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

– від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень.

Дещо іншим є робочий час для неповнолітніх, які працюють протягом навчального року. Тривалість їх робочого часу не повинна перевищувати половини відповідних максимальних норм скороченого робочого часу. Тобто, якщо працівнику 17 років і він працює під час навчання, то тривалість його робочого часу має бути не більшою 18 годин на тиждень (максимально допустима тривалість робочого часу для його віку 36 годин, відповідно, половина – 18 годин). На це також звернуло увагу ГУ Держпраці у Полтавській області.

До відома! Щорічні відпустки працівникам до 18 років надаються у зручний для них час. При цьому право використати відпустку повної тривалості у перший рік роботи надається за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві (ст. 195 КЗпП).

Нагадаємо, що особам віком до 18 років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день (ст.75 КЗпП).

Cтаття не охоплює всі проблемні питання, які можуть виникнути, але фахівці системи БПД завжди готові надати вам правові консультації при особистому зверненні до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що знаходиться за адресою: смт. Мілове, вул. Миру, буд. 37, тел.:  (099) 640 93 68, е-mail: milove.luhansk@legalaid.lg.ua. Також діє безкоштовна «гаряча лінія»: 0-800-213-103

Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв): невитребувані паї як відмова від одержання земельної ділянки

Згідно з законом, з 1 січня 2025 невитребувані паї переходять у власність громади (комунальну, державну). Якщо агрофірма має договір оренди з держадміністрацією або сільрадою на ці ділянки на період довше, ніж до 25 року (до 33 років, наприклад), то що з цією землею буде після 1 січня 2025? Чи матиме громада підстави розірвати цей договір? Чи він все одно буде чинний до кінця строку, не зважаючи ні на що?

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, що у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Стаття 14-1 зазначеного Закону встановлює особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, яка встановлює обов’язок прийняття рішення про розпаювання земель відповідних суб’єктів господарювання та оформлення права на такі землі до 1 січня 2025 року.

Таким чином, якщо власник невитребуваної земельної частки (паю) не знайдеться та не зареєструє право власності на таку землю, то вона перейде в комунальну чи державну власність та у розпорядження відповідного органу (в залежності від розташування та повноважень органів розпоряджатись землею станом на 1 січня 2025). Припинення оренди невитребуваної земельної частки (паю) відбувається у зв’язку з реєстрацією права власності на неї особою (власником земельної частки (паю) чи його спадкоємцем).

Відтак, можна зробити висновок, що якщо такі землі з 1 січня 2025 року перейдуть у власність держави чи територіальної громади, то договір оренди має продовжувати свою дію до закінчення строку зазначеного у такому договорі оренди.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

ЩО робити, якщо втрачено Сертифікат на право на земельний пай,  або спадкодавець не встиг його отримати за життя, але мав право на отримання земельної ділянки і ЯК успадкувати земельну ділянку, якщо спадкодавцем за життя був втраченийДержавний акт на право власності на земельну ділянку?

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну  власність сільськогосподарським підприємствам  і організаціям» від 08.08.1995 року №720, право на земельний пай мають всі особи, які входили до складу Колективного сільськогосподарського підприємства (КСП )на момент паювання землі і яких було внесено до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, зокрема, постійні працівники – члени КСП та пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишились його членами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку за допомогою адвоката!

Частина 1 статті 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, якийприйняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

  Як передбачено п.4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якийзатверджений наказом Міністерства юстиціїУкраїни 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.

За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, зокрема на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження, для визнання свого права власника на спадкове майно в порядку  спадкування.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

6 765 звернень із земельних питань, 747 виїздів працівників місцевих центрів у віддалені населені пункти, навчальні програми й тренінги для працівників системи БПД та фахівців, які здійснюють свою діяльність у сфері земельних відносин. Такі перші підсумки діяльності системи безоплатної правової допомоги у межах системного проєкту «Програма «Прискорення приватних інвестицій у сільське господарство України», яка розпочалася в травні.

Які питання, пов'язані з землею, найчастіше турбують людей? Це укладання, розірвання договорів оренди земельної ділянки, оформлення права власності на землю, безоплатна передача ділянок громадянам із земель державної і комунальної власності, встановлення та погодження меж земельної ділянки, право користування та усунення перешкод користування ділянкою, приватизація землі, присвоєння кадастрового номера земельної ділянки та зміна цільового призначення ділянки. Є багато запитань щодо права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, земельного податку, відшкодування збитків за пошкодження посівів сільгоспвиробникам. Багатьох цікавлять теми ринку землі та протидії рейдерському захопленню.

"Власники землі потребують додаткової поінформованості про свої права на землю та можливості їх реалізації, а також про інструменти їх захисту в правовий спосіб. Успіх реалізації земельної реформи в тому числі залежить від ефективності механізмів захисту прав громадян та їх правової спроможності у сфері земельних відносин" - зазначає в. о. директора Координаційного центру з надання правової допомоги Олександр Баранов.

Детальніше про те, як система БПД працює із викликами у сфері земельного законодавства, читайте у статті на нашому сайті:  https://bit.ly/2G4bx0e

#БПД  #ПравоваДопомога  #LegalAid

У зв'язку з призначенням Міловському району епідемічного статусу "червона зона", Міловський місцевий центр безоплатної правової допомоги призупиняє мобільні виїзди наших юристів до сіл району. Виїзди відновляться, як тільки буде змога: попит на мобільні консультування є завжди.

Для мешканців та гостей селища місцевий центр працює, як зазвичай, але приймає звернення громадян та надає консультації за попередньою домовленістю. Інформувати юристів про свій намір можна, зателефонувавши до місцевого центру за номером (06465) 2-29-49, або на мобільні 099 640 9368 та 098 446 2691. У з'ясований таким чином час чекаємо на Вас до місцевого центру. Таке розподілення використовується для зниження скупченості відвідувачів і підвищення протиепідемічної безпеки.

Також можна направляти документи та листи звичайною чи електронною поштою milove.luhansk@legalaid.lg.ua, чи залишати їх у спеціальній "скриньці для документів", у нас нічого не загубиться.

Актуальні теми, що хвилюють сьогодні українців, висвітлені у відео консультаціях на сторінці Координаційного центру правової допомоги в мережі Youtube. Посилання на канал: https://www.youtube.com/user/Legalaidgovua/

Для користувачів мережі Інтернет є можливість знайти потрібні матеріали самостійно, скориставшись правничою Вікіпедією –  Wiki Legalaid. Вона має зручну систему пошуку, статті написані простою, зрозумілою мовою та постійно підтримуються в актуальному стані. Посилання: https://wiki.legalaid.gov.ua/

            Для впевнених користувачів мобільних пристроїв є можливість встановити зручний мобільний застосунок під назвою «Безоплатна правова допомога», його можна знайти в стандартному Google Play.

            Також можна звернутись до системи через письмову форму на сайті Координаційного центру: https://www.legalaid.gov.ua/.../onlajn-yurydychna.../ , але у цьому випадку юриста буде призначено довільно, з будь-якої точки України. Наскільки це зручно —   вирішувати Вам.

 

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, або телефонувати на «гарячу» лінію системи 0800 213 103.

Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

14.09.2020

«Мій близький родич взяв кредит, та не віддав у строк. Також він вказав мій телефон як поручителя, і тепер мені дзвонять з вимогами віддавати кредит замість нього. Я не підписував ніяких документів та не надавав копію паспорта. Що робити?»  —запитали в нас.

Відповідає юрист Міловського місцевого центру Сергій Бабанін:

Відповідно до законодавства України кредитним зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (якщо така особа не є стороною договору, наприклад, поручителем).

Отже, якщо Ви не є поручителем за кредитним договором (а це є так, бо ви не підписували документів), то банк не має права вимагати від Вас сплати кредиту, в тому числі й не може примусово вилучити ваше майно, і тим більше Ви не можете бути обвинуваченим у кримінальній справі.

Якщо виникла підозра, що Вам телефонують не працівники банку, а працівники колекторської контори, рекомендуємо при наступному дзвінку вчинити такі дії:

  1. Спочатку попросіть, щоб Вам надали інформацію: хто і на якій підставі Вам телефонує.
  2. Повідомте, що Ви не є поручителем, та не маєте ніякого відношення до даного кредиту.
  3. Попросіть зафіксувати цю інформацію і видалити Ваш телефон із бази.

Якщо це дійсно працівники банку, вони повинні відрекомендуватись і надати Вам всю необхідну інформацію (в тому числі найменування банку, номер кредитного договору, на кого оформлений кредит тощо). Якщо Вам нададуть таку інформацію, ми рекомендуємо звернутися до відділення банку із письмовою заявою,у якій необхідно буде зазначити, що Вас безпідставно турбують. У такій заяві Ви вказуєте свої дані, а також дані щодо кредиту. Заяву ми рекомендуємо писати у 2 екземплярах: перший залишається в банку, а на другому роблять відмітку про прийняття. Після того, як Ваша заява буде розглянута (а це має відбутись в межах, передбачених законом, до 45 днів), банк повідомить Вам рішення по Вашій заяві (наприклад, "помилка була виправлена і Вам більше не будуть телефонувати").

Якщо зазначені вище дії не допоможуть, то Вам варто знати, що дані особи не мають права вимагати від Вас погашення боргу, а тим більше «відкривати кримінальну справу».

Ми рекомендуємо звернутися до правоохоронних органів із заявою про дії колекторів або працівників банку, які чинять на Вас моральний тиск, погрожують тощо. Як підтвердження до заяви Ви можете додати запис телефонної розмови (у такому випадку Ви зобов’язані повідомити співрозмовника про те, що Ви записуєте розмову).

Звичайно, кримінальне провадження за цим фактом не відкриють, однак розібратися з ситуацією правоохоронні органи зобов’язані.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49; 099 460 93 68;  098 446 26 91 чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

Міловський місцевий центр правової допомоги повідомляє:  вже працює новий РЕЄСТР БУДІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

На сайті Мінцифри повідомили, що в Україні почав працювати новий Реєстр будівельної діяльності та Публічний портал системи. Це перший етап впровадження Єдиної державної електронної системи у межах реформування галузі містобудування України.

Кожен об'єкт буде вноситися до Реєстру з унікальним ідентифікатором. Це дозволить прив'язати до об'єкту всі дозвільні документи, містобудівну та проєктну документацію, відомості про учасників будівництва, фото та іншу інформацію. Так, можна буде запобігти внесенню некоректних даних до Реєстру. А також зробити процес моніторингу законності будівництва на всіх етапах швидким та ефективним.

Переваги нового реєстру:

  • Отримання даних про права власності та землю завдяки електронній взаємодії між реєстрами;
  • Будуть проводитися автоматичні перевірки, реєстр не дасть зареєструвати об'єкт, який не відповідає законодавчим критеріям;
  • Можливість наносити положення об'єктів на карту та зручне їх відображення за типами;
  • Інтегровано довідники та реєстри, такі як перелік атестованих осіб, об'єктів культурної спадщини та небезпечних об'єктів;
  • Усі документи з самого початку будівництва і до введення в експлуатацію створюються та верифікуються за QR-кодом одразу в Реєстрі;
  • Надаватиме відкритий доступ до відомостей нового Реєстру будівельної діяльності;
  • Портал містить актуальну статистику щодо наданих послуг, що оновлюється у реальному часі, онлайн-консультації через чат-бот та калькулятор для визначення класу наслідків будівель;
  • Працівники будівельної сфери отримають захищений доступ до нового Реєстру через персональні електронні кабінети. Вхід до кабінету можливий лише з використанням КЕП. Це гарантуватиме захист даних та фіксування усіх змін в документах.

У липні заплановано наступний етап впровадження Єдиної системи - запуск Електронних послуг сфери будівництва на порталі "Дія". Українці зможуть отримувати автоматизовані послуги у сфері будівництва для об'єктів з незначним класомнаслідків (СС1).

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

Міловський місцевий центр інформує: «Охорона персональних даних»

Через низький рівень правової обізнаності громадяни часто ігнорують проблеми, пов’язані із захистом власних персональних даних. Пересічна людина як учасник інформаційних відносин, підписуючи різного роду документи, нерідко вимушена ставити себе у нерівні права, у порівнянні з іншою стороною, а подекуди потрапляє у своєрідну рабську залежність якогось «товариства», супермаркета, банка тощо. Продаючи за копійки конфіденційну інформацію, недосвідчена особа навіть не уявляє, ким і задля чого її персональні дані будуть використані.

До персональних даних можна віднести будь-які відомості, за якими ідентифікується або може бути ідентифікована фізична особа, зокрема: прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефони, паспортні дані, національність, освіта, сімейний стан, релігійні та світоглядні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи (за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану із здійсненням функцій держави або органу місцевого самоврядування) тощо. Вказаний перелік не є вичерпним.

Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може оброблятися в тому числі поширюватись тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону «Про захист персональних даних» суб’єкт персональних даних має право:

— знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;

— отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;

— на доступ до своїх персональних даних;

— отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;

— на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв’язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;

— вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;

— відкликати згоду на обробку персональних даних;

— знати механізм автоматичної обробки персональних даних;

— на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.

Активність користувачів соціальних мереж у формуванні баз персональних даних, незліченні факти шахрайства, організована злочинність надзвичайно загострили проблему правового захисту прав фізичних осіб. Нагальною стає проблема створення адекватної нинішнім економічним та соціально-правовим реаліям системи законодавства, що регулює захист персональних даних.

Таким чином, у випадку незаконної обробки персональних даних та втручання в особисте життя особи, суб’єкт персональних даних вправі звернутися до володільця та/або розпорядника персональних даних з вмотивованою вимогою:

— заборонити таку обробку;

— внести зміни до своїх персональних даних (у випадку їх недостовірності);

— вимагати їх видалення (знищення).

Якщо дана вимога суб’єкта персональних даних не буде виконана, така особа може оскаржити вказані дії чи бездіяльність володільця або ж розпорядника персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.

Зокрема, надзвичайна суспільно-політична ситуація, що викликана воєнною агресією Росії, загрожує не лише життю окремих громадян України, але й нації загалом. У зв’язку з цим міжнародно-правові акти дозволяють запроваджувати тимчасові відступи від зобов’язань (дерогацію). Однак такі заходи мають бути врегульовані законодавством згідно з рекомендаціями Ради Європи «Основні напрямки захисту прав фізичних осіб у зв’язку з обробкою персональних даних в інформаційних супермагістралях» від 09.12.1997 р.

Отож, ми радимо вам уникати надмірної деталізації даних про себе у різноманітних анкетах, а також уважно ознайомлюватись з умовами використання даних клієнтів, які пропонують компанії та фірми.

Ви завжди маєте питати, з якою метою персональні дані будуть оброблятися, хто матиме доступ до них, яким чином передаються персональні дані, і, відповідно, все це має бути розписано на тому папірці, під яким ви ставите свою згоду на обробку персональних даних. Якщо цього немає, ви не можете бути убезпечені від того, що ці персональні дані завтра не будуть використані з ризиком для вашого життя і не будуть розповсюджені по Інтернету.

Якщо Ви вважаєте, щоВаші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичноюдопомогою до Міловського місцевого центру з наданнябезоплатноївторинноїправовоїдопомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лініюсистеми 0800 213 103. Цебезоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всіпослуги юриста оплачує держава!

 

 

«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер визначення кола таких осіб розширено» - повідомляє Міловський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

               Президент України підписав закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 5, ст.35)Закон деталізує види насильства на фізичне, сексуальне, психологічне та економічне. Тож ми розберемося, що це означає та яка тепер існує відповідальність за вчинення такого насильства.

Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?

Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

«Якщо раніше домашнім насильством вважались інциденти у подружжі, то тепер розширюється коло осіб. До нього тепер відносять ще й  колишнього чоловіка/дружину, так звані «громадянські шлюби» (спільне проживання без реєстрації). Розширене коло осіб, яких визнають кривдниками: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі».

Що розуміти під економічним та психологічним насильством?

Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи.

«Дуже часто про психологічне насильство кажуть, що «це просто сварка», «це просто ревнощі» і «це нормально», але це ненормально. Те, що принижує честь та гідність особи, це і є насильство».

15) сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди 

17) фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Доводити такі види насильства можна через свідків (сусідів, родичів) і викликаючи поліцію,

Чи можуть за це посадити у в’язницю?

Так.

«Якщо раніше за домашнє насильство була виключно адміністративна відповідальність, то тепер вводиться кримінальна відповідальність окремим законом, який теж вже підписав президент.

За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.

Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.

«Позбавлення волі – це за систематичне вчинення насильства, за насильство щодо дітей, особливо малолітніх».

Отже, криміналізація ще не діє, але решта вже має застосовуватись на практиці, згідно із новим законом.

Хтось же має врешті кудись подітися зі спільного житла?

Згідно із законом, існує вимога про збільшення кількості притулків для постраждалих від домашнього насильства. Загалом вони існують в кожному регіоні Україні, але в деяких випадках це – притулки на базі громадських організацій.

А дитина може поскаржитися на насильство?

Так, цілком.

«За 2017 рік в поліцію надійшло понад 120 тисяч звернень, які стосуються домашнього насильства, і 1,5 тисячі з них – від дітей»,

Щодо дітей – вони тепер вважаються жертвою насильства й у тому разі, якщо були присутні при таких сценах вдома.

До того ж, вчителі, медсестри, лікарі повинні будуть повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство.

То виховання дитини ременем – це насильство?

Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження.

Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи.

«Якщо дитина маленька, то з нею має працювати психолог і визначати, чи дійсно до неї застосовується насильство, чи дитину б’ють або знущаються, чи той факт, що її змушують вчити математику, вона вважає насильством»,

Правозахисні організації планують стежити за виконанням норм закону та ініціювати зміни в законодавстві у разі потреби.

Роз’яснення надав головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Сергій Бабанін.

 

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

19.08.2020

Міловський місцевий центр з надання БВПД, надає роз’яснення щодо процедури нарахування аліментів на утримання неповнолітньої дитини відповідно до чинного законодавства України:

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна   дитина має право на рівень життя, достатній  для її фізичного, інтелектуального, морального,культурного,духовного і соціального розвитку.

З 1 липня 2020 року у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму збільшено розмір аліментів на дитину. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IХ, в редакції від 25.05.2020 змінюється прожитковий мінімум для дітей відповідного віку, відповідно даних Головного управління статистики у Луганській області  буде підвищено розмір аліментів  стягуваних з  БЕЗРОБІТНІХ:

1/6 (16,5%) - 1277,30 грн.

1/4 (25%)    - 1935,25 грн.

1/3 (33%)    - 2580,35 грн.

1/2 (50%)    - 3870,50 грн.

Відповідно до Сімейного кодексу (ч. 2 ст. 182) мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Таким чином, з 1 липня мінімальний гарантований розмір аліментів становитиме:

  • для дитини віком до 6 років - 929,50 грн
  • для дитини віком від 6 до 18 років - 1159,00 грн.

Ці показники  для тих, хто стягнув  аліменти на підставі Судового Наказу  у мінімальному  розмірі 50 % (або 30 %) прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

  Але, що робити. якщо платник аліментів отримує чималий дохід в тому числі і у вигляді заробітної плати, а аліменти на утримання дитини сплачує мінімальні?   Терміново збільшувати розмір стягнутих аліментів!

  Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів, той з батьків, з яким проживає дитина, має право  на збільшення розміру стягнутих аліментів.І в такому випадку є всі шанси отримувати аліменти на дитину у розмірі:

  • чверті всіх видів заробітку (доходу) на одну дитину;
  • третини всіх видів заробітку (доходу) на двох дітей;
  • половини всіх видів   заробітку (доходу) на трьох та більше дітей.

   Підставою розгляду судом питання щодо зміни розміру стягнутих аліментів має бути відповідний позов, складений з дотриманням вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

 

 

Окрему категорію запитань із галузі сімейного права, що надходять до Міловського місцевого центру з надання БВПД, складають запитання про розірвання шлюбу – порядок, умови, вартість позову тощо. Надаємо відповіді на найпоширеніші запитання:

Розірвання шлюбу в судовому порядку можливе  за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК України) чи за  позовом одного з подружжя ( ст. 110 СК України).

ВИПАДКИ РОЗІРВАННЯ ШЛЮБУ У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ:

  • при наявності у подружжя спільних неповнолітніх дітей;
  • при відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу;
  • якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень, ухиляється від розірвання шлюбу в державному відділі реєстрації актів цивільного стану (далі ДРАЦС).

ДО ЯКОГО СУДУ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ З ПОЗОВОМ?

Позовні заяви про розірвання шлюбу подаються до суду за місцем зареєстрованого проживання відповідача.

Виняток становлять позови, подані відповідно до статті 28 ЦПК України, де підсудність справи визначається за вибором позивача.

  Так, позовні заяви про розлучення можуть подаватися до суду за місцем проживання дружини або чоловіка, якщо під їх опікою знаходяться малолітні або неповнолітні діти, а також коли цього вимагає стан здоров’я заявника або інші поважні причини.

КОЛИ РОЗЛУЧЕННЯ НЕМОЖЛИВЕ?

На законодавчому рівні закріплена заборона на розірвання шлюбу в Україні:

  • під час вагітності дружини;
  • протягом одного року з моменту народження дитини.

Однак тут є ряд винятків – розлучитися з вагітною дружиною або при наявності дітей до 1 року можна в зазначених нижче випадках:

  • відомості про чоловіка як батька дитини виключено із свідоцтва про народження дитини;
  • протиправна поведінка щодо другого з подружжя (склад злочину);
  • батьківство зачатої або народженої дитини визнане іншим чоловіком.

ЩО ТАКЕ ПРОЦЕДУРА ПРИМИРЕННЯ?

Першим кроком у судовому розгляді справи є визначення судом строку для примирення подружжя.

Визначення строку для примирення не є безумовним обов’язком суду. Суд визначає його з урахуванням думки обох з подружжя, наявності неповнолітніх дітей, інших обставин справи.

Якщо у визначений судом строк примирення між сторонами не відбулося суд розглядає справу і приймає рішення по суті.

Головна обставина, яка встановлюється судом, для розірвання шлюбу – подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніхдітей, що мають істотне значення.

ЯКА ВАРТІСТЬ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ?

Позивачі за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу сплачують  у 2020 році судовий збір в сумі 840,80 грн., якщо немає підстав для звільнення від сплати судового збору згідно «Закону України про судовий збір».

ЯКІ ДОКУМЕНТИ НЕОБХІДНІ ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ?

  • копія паспорта та РНОКПП позивача;
  • копія паспорта та РНОКПП відповідача (за наявності);
  • Свідоцтво про шлюб (за його відсутності, потрібно його взяти повторно в ДРАЦС);
  • копія свідоцтва про народження дитини;
  • довідка про склад сім’ї за місцем проживання з дитиною (їїреєстрації).

Зазначений перелік документів не є вичерпним.

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ, що особа, яка змінила своє прізвище у зв’язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, що визначено статтею 113 Сімейного кодексу України.

При розірванні шлюбу в судовому порядку, днем розірвання шлюбу є саме дата набрання рішенням суду ЗАКОННОЇ СИЛИ!  (ч. 2 ст. 114 СК України).

Таке рішення спрямовується судом до Д РАЦС за місцем його ухвалення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили. При цьому слід враховувати, що Свідоцтво про розірвання шлюбу у такому разі не видається.

Розірвання шлюбу між подружжям призводить до настання певних правових наслідків, які в деяких випадках в майбутньому вже достатньо важко змінити.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

 

 

Під час або після розірвання шлюбу подружжя часто виникають спірні запитання щодо поділу спільного майна. З приводу інформування населення Міловський місцевий центр з надання БВПД з’ясовує головні аспекти цієї процедури.

Сімейне законодавство передбачає два режими майна подружжя - особиста приватна та спільна сумісна власність.

Спільною сумісною власністю подружжя є все майно, придбане у шлюбі, яке не є особистою власністю.

ОСОБИСТОЮ ПРИВАТНОЮ ВЛАСНІСТЮ дружини, чоловіка є:

✅майно, набуте до шлюбу;

✅ майно, набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

✅ майно, набуте за час шлюбу за кошти, які належали їй чи йому особисто;

✅ житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації (діюча редакція Сімейного кодексу);

✅ земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації (діюча редакція Сімейного кодексу);

✅ речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

✅ премії, нагороди, які вона, він одержала за особисті заслуги (суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню);

✅ кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала та відшкодування завданої моральної шкоди;

✅ страхові суми за обов’язковим чи добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з подружжя;

✅ майно, набуте за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (за рішенням суду);

✅ якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, які належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю;

✅ якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоносить, дає приплід або дохід (дивіденди), він є власником цих плодів, приплоду або доходу (дивідендів).

 

Чи може майно стати при розлученні з «особистого» - «спільним»?

Так, може, але  тільки за участю кваліфікованого юриста, який буде супроводжувати вас в цьому процесі на всіх його етапах.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

 

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутися за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

ЯК ОТРИМАТИ ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ У ВЛІСНІСТЬ БЕЗКОШТОВНО?Все більше надходить звернень до Міловського МЦ з надання БВПД зцимзапитанням.

Надаємо роз’яснення щодо процедури безкоштовного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності, а також державної реєстрації земельної ділянки та права власності на нього.

 

Згідно Земельного кодексу України кожен українець, якому виповнилося 18 років, може отримати землю для різних потреб.

Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безкоштовне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

-  для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

-  для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

-  для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) -  у селах - не більше 0,25 гектара;

-  в селищах - не більше 0,15 гектара;

-  в містах - не більше 0,10 гектара;

-  для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

-  для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Увага! Земельний кодекс України встановлює, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, проводиться один раз по кожному виду використання.

Для того, щоб безкоштовно отримати земельну ділянку, громадянину України необхідно здійснити наступні дії:

 1)Зв’язатися з органом, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками державної або комунальної власності, із заявою про безкоштовне надання земельної ділянки у власність. Таким органом щодо земель комунальної власності, переважно розташовані в межах населених пунктів, є відповідна сільська, селищна, міська рада, а щодо земель державної власності, які, як правило, розташовані за межами населених пунктів, є:

- при наданні земельних ділянок для ведення садівництва або особистого селянського господарства;

- Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та

кадастру в області;

-  при наданні земельних ділянок в інших випадках - райдержадміністрація.

До клопотання Ви повинні додати:

-  викопіювання з кадастрової карти (плану) (його можна замовити в районному (міському) управлінні земельних ресурсів) або інші графічні матеріали, на яких слід відзначити бажане місце розташування земельної ділянки;

-  погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства);

-  копію документа, що посвідчує особу (наприклад, паспорт громадянина України).

За результатами розгляду Вашого звернення, уповноважений орган повинен прийняти рішення про надання Вам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати відмову в його наданні.

Важливо! Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідним органом влади має бути прийнято в місячний  строк!

Увага! Рішення про відмову в наданні Вам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивована. Підставами відмови відповідно до статті 118 Земельного кодексу України можуть бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

2)Замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Увага!Виконавцем робіт в обраній Вами землевпорядної організації може бути тільки особа, яка має сертифікат інженера-землевпорядника. Перечень таких осіб розміщений на офіційному сайті Держгеокадастра за адресою:Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.(підрозділ «Державний реєстрсертифікованих інженерів-землевпорядників» розділу«Ліцензування та сертифікація»). Без наявності такого сертифікату у виконавця робіт проект землеустрою будевважатися недійсним і державної реєстрації земельної ділянки здійснено не буде.

3) Домовтеся із землевпорядною організацією про вартість, терміни виконання робіт і покладіть відповідний договір. Будьте уважні при укладенні договору! Обов’язково прочитайте проект договору, а якщо якісь з його умов Вам незрозумілі - зверніться до юристів. Договір, форма якого затверджена Кабінетом Міністрів України, Ви зможете знайти на Земельному порталі України zem.ua.Зверніть увагу на те, щоб в договорі були вказані конкретні терміни виконання робіт! Термін виконання робіт відповідно до законодавства не може перевищувати 6 місяців.

4) Виконання землевпорядною організацією виконання геодезичних робот і розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строки, встановлені договором. Межи земельної ділянки, при необхідності, повинні бути закріплені межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою повинен бути складений в паперовій формі та в електронній формі.

5) Слід звернутися до державного кадастрового реєстратора в територіальному (районному, міському) органіДержгеокадастра України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Якщо інше не передбачено договором про розробку проекту, в цей орган повинен звертатисяземлевпорядна організація.

До заяви додаються:

Копія документа, що посвідчує особу;

Копія документа, що посвідчує повноваження діяти від Вашого імені (договір, довіреність);

Копія документа про присвоєння податкового номера;

Розроблено та погоджено уповноваженими органами проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в паперовому вигляді та у формі електронного документа, а в разі, якщо запроектом проводилася державна експертиза - також оригінал позитивного висновку цієї експертизи;

Документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації земельної ділянки та внесення відомостей до Державного земельного кадастру. 

6) Представлена Вами заяву протягом 14 днів розглядається державним кадастровим реєстратором територіального органу Держгеокадастра в районі (місті), за результатами чого, в разі, якщо подані документи складені правильно, а межі ділянки не порушують меж вже зареєстрованих ділянок, державнийкадастровий реєстратор реєструє Вашу земельну ділянку в державний земельний кадастр і видає Вам Виписку з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому Кадастрового номера.

7) Ви повинні подати в орган, уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

До клопотання Ви повинні додати:

-  примірник узгодженого проекту,

-  виписку з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

8) Орган, уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою, повинен прийняти рішення про затвердження проекту ізвернутися до Реєстраційної служби відповідного підрозділу Міністерства юстиції України місця знаходження земельної ділянки із заявою про державну реєстрацію права власності держави або територіальної громади на земельну ділянку.

9) Після здійснення державної реєстрації права власності держави або територіальної громади на земельну ділянку, зазначену орган повинен прийняти рішення про безкоштовну передачу земельної ділянки Вам у власність.

Увага! У рішенні обов’язково повинна бути вказана площа, місце розташування та кадастровий номер земельної ділянки, що зазначена в Виписуванню з Державного земельногокадастру.

10) Після отримання рішення про безоплатну передачу Вам у власність земельної ділянки, Ви можете на свій вибір:

-  подати в Реєстраційної служби заяву про державну реєстрацію Вашого права власності на земельну ділянку,

-  подати зазначену заяву через державного кадастрового реєстратора управління земельних ресурсів, в якому Ви отримували Виписку з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

До заяви додаються:

Заява про державну реєстрацію (бланк заяви можна завантажити з офіційного сайту Державної реєстраційної служби за адресою: http://www.drsu.gov.ua/show/10163);

- копія документа, що посвідчує особузаявника;

- копія реєстраційного номера облікової картки платникаподатків згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків (крім випадків, коли особа через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційноповідомила про це відповідні органи державної влади і має відмітку у паспорті громадянина України);

- документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав;

- документ про сплату державного мита (за винятком випадків, коли особа звільнена від сплати державного мита);

- завірена копія рішення про безкоштовну передачу земельної ділянки;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

11) Подана заява протягом 14 днів розглядається Державним реєстратором, за результатами чого, в разі, якщо подані документи складені правильно, Вам видається Свідоцтво про право власності на земельну ділянку і Виписку з Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в разі, коли заява подано за Вашим бажанням державним кадастровим реєстратором, зазначені документи Ви отримуєте в нього). З цього часу Ваше право власності на земельну ділянкузареєстровано державою.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

 

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

Найчастіше запитання, що виникає у сфері пенсійного забезпечення громадян та з яким приходять до Міловського МЦ з надання БВПД громадяни: чи є якісь пільгові умови для нарахування пенсії за віком?

Розберемось з цим запитанням.

На підставі Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020р.:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

п б. ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

п в. ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, — чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, — після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;

п д. ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, — після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

п ж. ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей, — незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Роз’яснення надала головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

 

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно.

Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

14.07.2020

Кримінальна відповідальність за керування транспортом у нетверезому стані.

У квітні минулого року президент підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII  від 22.11.2018 року згідно якого Кримінальний кодекс України доповнено новою статтею 286-1 «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Документ вносить ряд змін у законодавство, зокрема вводить кримінальну відповідальність за керування автомобілем у нетверезому стані.

Якщо раніше держава вважала такі дії лише адміністративним правопорушенням, відтепер п’яне водіння авто – кримінальний злочин. Крім штрафних санкцій, нововведення передбачають позбавлення прав на термін до 3 років.Якщо раніше суд над порушником мав відбутися протягом трьох місяців, то нові правила передбачають, що такий процес має відбутися протягом 10 днів.

Також юристи наголошують, що штраф та позбавлення прав передбачається за сам факт перебування за кермом у нетверезому стані. Якщо такий горе-водій спричинить ще й ДТП з тілесними ушкодженнями, то почне діяти інша норма закону, яка передбачає ще й позбавлення волі.

ДІЇ ЗА ЯКІ ВВОДИТЬСЯ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:

  • керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
  • передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
  • відмови водія від проходження медичного огляду на стан сп’яніння або щодо вживання таких лікарських препаратів;
  • вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного освідування з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого медичного освідування.
  • Вищевказані дії будуть каратися штрафом від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 32 000 грн.) з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
  • Ті самі дії, вчинені повторно, будуть каратися штрафом у розмірі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 51 000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років.
  • Відтак, нетверезі водії за кермом можуть отримати крім штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами ще й судимість.
  • Неможливим стане закриття провадження у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, адже тримісячний строк по КУпАП на таке правопорушення вже поширюватися не буде.
  • Також поліція має намір запровадити пункти тверезості і раптові перевірки.
    Загалом, у 2019 році 115 711 водіїв поліцейські притягнули до відповідальності за керування у стані сп'яніння.

З 01 липня 2020 року стаття 130 КУпАП буде діяти в новій редакції  «Керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції» та виключатиме можливість настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом  в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За повторне правопорушення протягом року — штраф 20400 гривень і 3 роки позбавлення права керування транспортним засобом, а за третє і більше порушень протягом року — штраф 40800 гривень і 10 років позбавлення права керування транспортним засобом.

Якщо Ви вважаєте, щоВаші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичноюдопомогою до Міловського місцевого центру з наданнябезоплатноївторинноїправовоїдопомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, доБіловодського бюро (06466) 9-12-78, до Станично-Луганського бюро (06472) 2-14-54,чи на «гарячу» лініюсистеми 0800 213 103.

Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всіпослуги юриста оплачує держава!

 

Як оформити моє право власності на будинок в селі, де я тривалий час проживаю?

Відповідає юрист Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Сергій Бабанін.

Власником будинку особа вважається лише за наявності документів, які посвідчують право власності на нього. Без підтверджуючих документів на право власності на будинок  особа не має права продати, подарувати, заповісти або іншим чином відчужити.

Якщо особа проживає в селі в будинку, прописана в ньому то вона має право оформити право власності на будинок.

Для оформлення  права власності на будинок в селі, збудований до 05.08.1992 року, яким особа користується, але не оформила право власності  на нього, потрібно:

  • звернутися з заявою до сільської (селищної) ради про отримання виписки з господарської книги;
  • звернутися до Бюро технічної інвентаризації (БТІ) для отримання висновку про технічний стан будинку.

Підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки садибного типу, дачні та садові будинки з господарськими спорудами і будівлями, споруджені до 5 серпня 1992 р., є висновок про технічний стан будинку (будівлі).

До Бюро технічної інвентаризації  подаються  такі документи:
—  копія паспорту
—  копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру
—  копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку (наприклад, державний акт про право власності на земельну ділянку чи інший документ)
—  довідка про склад сім’ї
—  виписка з Господарської книги.

При оформленні права власності, працівник БТІ і проведе інвентаризацію (виміри та оцінку) будинку на який оформляється.

Далі необхідно:

  • Звернутися із заявою до сільської (селищної) ради про надання дозволу на оформлення права власності на будинок, додавши до неї висновок БТІ про технічний стан будинку та документ про право власності на земельну ділянку. За результатами розгляду заяви приймається рішення, на підставі якого орган місцевого самоврядування видає «Свідоцтво про право власності на нерухоме майно»;
  • Звернутися в БТІ для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Якщо особа не прописана і не проживаєте в даному будинку, то визнання права власності на будинок і земельну ділянку визнається судом. У цьому випадку можна звернутись до місцевого центру для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, чи до бюро правової допомоги, і у разі належності особи до категорій, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, така допомога буде надана, у тому числі у вигляді представництва в суді. У будь-якому разі можна одержати вичерпну безоплатну правову консультацію по справі, щоб розуміти доцільність справи.

У разі виникнення питань, телефонуйте до Міловського місцевого центру безоплатної  правової  допомоги  за номером: (06465) 2-29-49, чи до бюро: (06466) 9-12-78 (Біловодське бюро правової допомоги), та(06472) 2-14-54 (Станично-Луганське бюро правової допомоги). Це безоплатно, оперативно та професійно.

 

Повноваження Державної прикордонної служби що до перевірки документів у громадян що перебувають у прикордонному районі.

До Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся мешканець Міловського району з питанням: «Чи мають право прикордонники, що розташовані на дорозі біля с. Стрільцівка, Міловського району  збирати персональні данні осіб що проїздять, та заносити ці відомості до службової документації?

Відповідає юрист Міловського місцевого центру Юрій Водолазський: перш за все потрібно проаналізувати правові підстави розташування цілодобового контрольного пункту Державної прикордонної служби, на автошляху Н-26 Чугуїв –Мілове по близу с. Стрільцівка, Міловського району,  а саме постанову Кабінету Мінвстрів України  від 27 липня 1998 року №1147 «Про прикордонний режим», яким затверджено  «Перелік районів, у межах території яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони», та положення «Про прикордонний режим». У вищезазначеному Переліку вказано, що у Міловському районі, Луганської області можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 Положення,документом, що посвідчує особу, є:

  • для громадян України– паспорт громадянина  України;
  • паспорт громадянина  України для виїзду за кордон;
  • дипломатичний паспорт;
  • службовий паспорт;
  • посвідчення особи моряка;
  • службове посвідчення, посвідчення  водія  чи  інший  виданий державним органом документ, який  має  такі  обов'язкові  реквізити,  як  прізвище,  ім'я,  по батькові,  фотокартку,  підпис  відповідальної  посадової  особи, відбиток печатки або штампу установи,  яка видала  документ,  дату видачі.

Підпунктом 2 пункту 2 Положеннявизначено, що контрольований прикордонний район – це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря.

Підпунктом 3 пункту 2Положення  прикордонна   смуга – це ділянка   місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж  державного  кордону  на  його
сухопутних ділянках, або уздовж берегів прикордонних річок, озер та
інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих
до  державного  кордону, але не може бути меншою від ширини смуги
місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до
лінії прикордонних інженерних споруджень.

Разом з тим, до прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця
масового відпочинку населення.

Пунктом 7 Положення передбачено що громадяни  України  в'їжджають  у  прикордонну смугу та контрольований  прикордонний  район,  перебувають,  проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх
особу.

Пунктом 10 Положення передбачено що особи  зазначені  у  пунктах 7 та 8 цього Положення,на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів
Національної  поліції,  а  також  членів  громадських  формувань з
охорони  громадського  порядку  і  державного  кордону зобов'язані
пред'являти відповідні документи, передбачені цими пунктами.

Державній прикордонній службі з  метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань,  виконання завдань, пов'язаних з боротьбою з організованою
злочинністю  та  незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і
контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної
прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени
громадських  формувань з охорони громадського порядку і державного
кордону  мають  право  відповідно до Законів України "Про Державну
прикордонну  службу  України"  та "Про дорожній рух"
 у  разі  потреби  зупиняти  та оглядати транспортні засоби.

Зупинка транспортного засобу здійснюєтьсяуповноваженими особами Державної прикордонної служби, а також членами  громадських  формувань  з  охорони громадського порядку і державного  кордону із застосуванням диска з червоним
світлоповертачем  або  рукою. Водій  повинен зупинити  транспортний  засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням  правил  зупинки,подати  для  перевірки  документи, що посвідчують особу водія і пасажирів,  та  реєстраційний  документ  на транспортний засіб.

Тобто, працівники Державної прикордонної служби мають право зупиняти та перевіряти документи, але разом з тим для перевірки документів необхідні законні та обґрунтовані підстави. Що до питання збору персональних даних то законом «Про захист персональних даних» визначено що  персональні дані – це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована, або може бути конкретно ідентифікована.

Отже коли працівники ДПС України зупиняють машину якою ви керуєте, записують її державний реєстраційний номер, потім записують прізвище ім’я по батькові, час та напрямок руху то це є нічим іншим як обробка персональних даних водія – тобто суб’єкту персональних даних.

Таким чином, запитувана у водія та інших осіб інформація є нічим іншим як персональними даними,на які поширюється дія закону «Про захист персональних даних». Відповіднодо вимог частини 5, 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно ст. 12 Закону України «Про захист персональних даних» суб’єкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, свої права, визначені цим Законом, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані в момент збору персональних даних, якщо персональні дані збираються у суб’єкта персональних даних.

Тобто працівники ДПС України,  ознайомившись з вашими персональними даними під час перевірки документів, в разі службової необхідності провести обробку персональних даних (будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання),повинні вас повідомити про причини збору персональних даних, мету такого збору та отримати дозвіл – згоду суб’єкта персональних даних – добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

Отримавши ваші персональні дані, володільці, розпорядники персональних даних та треті особи зобов’язані забезпечити захист цих даних від випадкової втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі незаконного знищення чи доступу до персональних даних (ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних»).

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, до Біловодського бюро (06466) 9-12-78, до Станично-Луганського бюро (06472) 2-14-54, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ПЛАТИТИ, ЯКЩО ЗВЕРТАЄШСЯ ДО ВІДДІЛУ ДРАЦС?

Відповідає юрист Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомогиІрина Потоцька:

«Якщо особа звертається до відділу ДРАЦС для отримання певних документів (наприклад: повторного свідоцтва про народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть) або для реєстрації актів цивільного стану (наприклад: реєстрація народження, шлюбу, розірвання шлюбу і. т.д.) то спочатку повинна сплатити за ці послуги. Обов’язкова сплата – це «державне мито», і воно має дуже незначний розмір – не більше кілька гривень. Але працівник ДРАЦС може запропонувати сплатити не тільки «державне мито», а й так звані «платні послуги», що становлять вже десятки чи сотні гривень. При цьому працівник ЦРАЦС може й не повідомити відвідувача, що саме ці «платні послуги» є не обов’язковим, а цілком добровільним внеском, і від їх сплати можна відмовитись. Послугу відвідувачу повинні надати в будь-якому випадку, він повинен обов’язково сплачувати тільки невеличке «державне мито», а «платні послуги» відділів державної реєстрації актів цивільного стану сплачуються лише за бажанням громадянина!

Які правові підстави для «платних послуг» ДРАЦС?

Відповіднодо частини 3 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,за державну реєстрацію актів цивільного стану та за повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і свідоцтв, що видаються у зв'язку із зміною і поновленням актових записів цивільного стану, справляється лише державне мито у розмірі, визначеному законом.

Порядок надання платних послуг затверджується Міністерством юстиції України.Перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1168.Кошти, одержані від надання платних послуг, зараховуються до державного бюджету.

Відповідно пункту 5 Порядку надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 3335/5від 27.12.2010,надання платних послуг здійснюється НА БАЖАННЯ та ЗА ПИСЬМОВОЮ ЗГОДОЮ фізичної особи, в якій зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання (перебування) та вид платної послуги згідно з Переліком.

Працівники відділу державної реєстрації актів цивільного стану зобов'язані попередити фізичну особу про вартість послуги.

Відмова фізичної особи від отримання платних послуг не впливає на реалізацію її прав та інтересів.

Плата за такі послуги здійснюється в безготівковій формі шляхом попередньої оплати, підтвердженням якої є платіжний документ (квитанція, платіжне доручення) з відміткою банку.

Надання платних послуг спрямовано на покращення обслуговування громадян під час їх звернення до відділів державної реєстрації актів цивільного стану з питань, пов’язаних з державною реєстрацією актів цивільного стану, та сприяє належній реалізації їх інтересів.»

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, до Біловодського бюро (06466) 9-12-78, до Станично-Луганського бюро (06472) 2-14-54, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

Люди і правосуддя.

До Міловського місцевого центру безоплатної правової допомоги звернувся чоловік пенсійного віку (внутрішньо переміщена особа) за наданням вторинної правової допомоги. У місцевому центрі розглянули його звернення та призначили йому для безоплатного представництва його інтересів в суді досвідченого адвокатаІгора Бірюкова.

Позивач вимагав визнати протиправними дії Відповідача, Управління пенсійного фонду України (УПФУ), якеневрахувалойому до стажу роботи понад 22 роки.Позивач мав право на пенсію за віком, а спірний період відносився до праці всільськогосподарському товаристві. Позивач хотів зобов'язати УПФУ зарахувати цей період до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком.

Позивач ще у лютому 2018 звернувся до УПФУ з заявою про повідомлення підстав щодо не зарахування цього періоду до трудового стажу для призначення пенсії.

Через майже 2 тижні Управління пенсійного фонду надіслало йому лист-відповідь, в якому було зазначено, що трудовий стаж для призначення пенсії не зараховано Позивачу у зв’язку з тим, що в трудовій книжці (у записі про прийом на роботу) наказ та дата наказу записано ручкою іншого кольору. На думку Відповідача, це суперечить «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».

У травні 2018 Позивач особисто прибув до УПФУ в Станично-Луганському районі з трудовою книжкою та довідками що підтверджують його трудовий стаж, але інспектор відмовилася приймати довідки та заяву про зарахування трудового стажу для призначення пенсії.

У червні 2018 Позивач поштою направив до Відповідача заяву про зарахування трудового стажу для призначення пенсії з підтверджуючими довідками.У відповідь на цю заяву, УПФУ в Станично-Луганському районі надіслав на адресу Позивача лист за змістом, ідентичним з попереднім листом, але в листі Відповідач підтвердив, що Позивач у травні 2018 був у Відповідача на особистому прийомі, хоча рішення про відмову в зарахуванні трудового стажу для призначення пенсії знов Позивачу не надав.

Всі ці обставини за допомогою адвоката з’ясував суд, та прийшов до висновку, що Позивач скористався своїми правами та виконав свої обов’язки щодо надання документів для зарахування трудового стажу для перерахунку пенсії, тому лист, одержаний від Відповідача у червні 2018, вважається можливим для використання у якості «рішення про відмову у зарахуванні трудового стажу».

Представник Відповідача заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р село, в якому знаходиться зазначене сільгосптовариство, знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а тому немає змоги перевірити достовірність документів, що створені на тій території, у зв’язку з чим неможливо зарахувати означений період роботи протягом більш 22 років до стажу.

Але суд, розглянувши матеріали справи, з’ясував, що трудова книжка, надана Позивачем, є правовстановлюючим документом і містить всю необхідну для урахування періоду роботи інформацію, а в розділі 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», на яку посилається сам Відповідач, ніяких відомостей про те, що записи не можуть бути зроблені іншими чорнилами або іншим почерком, взагалі немає. До того ж, записи в трудовій книжці узгоджуються с іншими документами по справі.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, судвирішив:
- задовольнити позов та зобов’язати Пенсійний фонд зарахувати строк праці у сільгосптоваристві;
- згідно ч.1 ст. 139 КАС України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління пенсійного фонду України на користь Позивача сплачені Позивачем судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп.

Згодом Відповідач подав апеляційну скаргу, яку не було задоволено: апеляційний суд підтримав рішення суду першої інстанції.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

Стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності покращило ситуацію у питанні відшкодування шкоди потерпілому за рахунок страхової компанії. Проте для того, щоб отримати страхове відшкодування і виплатити його потерпілому, винуватець повинен правильно оформити документи та дотриматись певної процедури, встановленої страховою компанією. Не всі винуватці ДТП це роблять, адже кошти на ремонтування власного авто вони не отримують, а проблеми потерпілого їх не цікавлять. Часто винуватець порушує процедури і страхове відшкодування потерпілому не виплачується. Трапляються випадки і банкротства страхових компаній.

Тому, Верховний Суд України цілком справедливо констатував право потерпілого стягувати шкоду з винуватця ДТП напряму через суд за загальною процедурою, навіть, якщо цивільно-правова відповідальність винуватця була застрахована. Таким чином, винуватець стане більш зацікавленим у порядній поведінці після ДТП.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили, або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Підставами відшкодування шкоди за цим деліктом є:

а) наявність шкоди;

б) протиправна дія заподіювача шкоди;

в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою.

Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (незалежно від вини).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

— втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 

—  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З огляду на вищевикладені норми відповідальність за шкоду несе безпосередньо винуватець ДТП – особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» – «...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В статті 23 ЦК України, зазначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.  

Якщо Ви вважаєте, щоВаші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичноюдопомогою до Міловського місцевого центру з наданнябезоплатноївторинноїправовоїдопомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лініюсистеми 0800 213 103. Цебезоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всіпослуги юриста оплачує держава!

 

Що робити з кредитами під час карантину

Питання сплати кредитів залишається актуальним вже багато років – більшість громадян не розраховують свій матеріальний стан для погашення зобов’язання, в результаті чого виникає заборгованість перед банками. До того ж під час перебування на карантині багато хто взагалі втрачає можливість отримувати доходи – але зобов’язання перед банками не припиняється.

Нацбанк інформує, що задля того , щоб клієнти не опинилися у борговій ямі, 30 банків України пропонують їм кредитні канікули.

Також цю опцію впровадили і більшість фінустанов, що активно кредитують населення або малий бізнес. Є банки, що працюють виключно з великим бізнесом. Такі банки в індивідуальному порядку опрацьовують питання кредитних канікул із клієнтами.

Кредитні канікули є лише відтермінуванням у розрахунках клієнта з банком наперіод карантину. Така «перерва» може стосуватися сплати основної суми кредиту («тіла» кредиту) чи нарахованих відсотків залежно від пропозиції банку.

Домовленість між банком і позичальником є добровільною. Якщо клієнт відчуває, що через падіння доходів «не тягне» кредит, варто звертатися до банку.

Карантин не скасовує ваших зобов'язань за кредитом. Кредитні канікули не зменшують суму боргу. Зараз банки пропонують переважно відстрочку сплати тіла кредиту. Тобто клієнти тимчасово не платять основний борг, а от відсотки банки просять платити. Адже паралельно банки продовжують платити своїм клієнтам відсотки за депозитами.

Банки проводять реструктуризації кредитів. Їх мета - зменшити фінансове навантаження на клієнта, більш зручно розподілити оплату за кредитом у часі. Реструктуризація може відбутися, наприклад, за рахунок зменшення розміру обов'язкових платежів за кредитом після завершення карантину з паралельним подовженням терміну кредиту.

Національний банк у своїх рекомендаціях заохотив банки йти на зустріч клієнтам, а саме здійснювати реструктуризації за кредитами. Проте банки можуть діяти на власний розсуд, адже закон забороняє лише нараховувати штрафи за споживчими кредитами та підвищувати ставки до кінця квітня. У якості заохочення Національний банк дозволив банкам не визнавати дефолтними кредити, які будуть реструктуризовані до кінця вересня цього року.

Тобто банк залишається «у плюсі». З одного боку - надав канікули, зберіг лояльного клієнта, а з іншого - не формуєш додатковий резерв, що впливає на капітал і виконання нормативів.

Кредитні канікули може отримати бізнес і громадяни, які опинилися у скруті через карантин, але не мали боргів за сплатою кредиту на 1 березня цього року.

Зазвичай, банки пропонують «пакетний» підхід до роздрібних клієнтів за споживчими кредитами, іпотекою чи кредитом на авто. Середньому і великому бізнесу пропонується індивідуальний підхід, ураховуючи, що і карантин по-різному вплинув на корпоративних позичальників.

Отримати кредитні канікули можуть ті, хто опинився у фінансовій скруті, втративши доходи. Від бізнесу банк повинен отримати підтвердження фактів зниження доходів або ж припинення роботи. Це може бути фінзвіт або звіт про поточну господарську діяльність.

Консультував головний спеціаліст Біловодського бюро безоплатної правової допомоги Михайло Карягін.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

 

22.05.2020

ЗАПОВНЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДЕКЛАРАЦІЙ У 2020 РОЦІ

У нас запитали: які зміни у декларуванні в цьому році?

Відповідає заступник начальника відділу правопросвітництва та надання правової допомоги Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ірина Потоцька:

19 березня 2020 року оприлюднено Закон«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про запобігання корупції”» № 524-ІХ, який набрав чинності 20 березня 2020 року.

Цим законом змінено правила подання щорічних декларацій за 2019 рік, а саме: звужено коло суб’єктів декларування та перелік об’єктів декларування. За 2019 рік не потрібно подавати щорічну декларацію працівникам патронатних служб (перелік посад визначено у ст. 92 Закону «Про державну службу»), за виключенням радників, помічників, уповноважених, прес-секретаря Президента України та помічників суддів.

У щорічній декларації, декларації після звільнення та кандидата на посаду відтепер не потрібно зазначати:

  • унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
  • належність до національних публічних діячів;
  • зареєстроване місце проживання членів сім’ї суб’єктів декларування;
  • об’єкти декларування, які перебували у володінні або користуванні суб’єкта декларування або членів його сім’ї протягом не менше половини днів звітного періоду;
  • членів сім’ї суб’єкта декларування, які спільно з ним проживали сукупно протягом не менше 183 днів протягом року;
  • трасти або інші подібні правові утворення, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;
  • криптовалюти;
  • банківські та інші установи, у тому числі за кордоном, у яких у суб’єкта декларування або членів сім’ї відкриті рахунки або зберігаються кошти, інше майно.

 

Також внесені зміни до Закону України «Про запобігання корупції», згідно з якими у 2020 році продовжено до 1 червня термін подання щорічних декларацій та декларацій після звільнення.

Крім того, суб’єкти декларування, які у період до 1 червня 2020 року не мали можливості подати декларацію перед звільненням або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у зв’язку із встановленням на території їх проживання карантинно-обмежувальних заходів, звільняються від відповідальності за несвоєчасне подання такої декларації чи повідомлення у зазначений період.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

______________________________________________________________________________________________

 

Зміни до податковогозаконодавства у зв’язкуізвведенням карантину.

1.     ПОДАТКОВІ КАНІКУЛИ

Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня року по 31 березня 2020 року плата за землю (земельнийподаток та орендна плата за земельніділянкидержавної та комунальноївласності) за земельніділянки, у власностіабокористуванні, у тому числі на умовахоренди, фізичнихабоюридичнихосіб, та використовуються ними в господарськійдіяльності. Проте, оскількиподатковідеклараціїщодо плати за землю за весь 2020 ріквже до 20 лютого цього року булиподаніплатниками плати за землю (крімфізичнихосіб) до органівдержавноїподатковоїслужби, їмцим Законом надано право подати уточнюючуподатковудекларацію в якійвідобразитизміниподатковогозобов’язанняізсплати плати за землю завідповіднімісяці. 

Податок на об’єктинежитловоїнерухомості, відміннівідземельноїділянки, якіперебувають у власностіфізичнихабоюридичнихосіб, не нараховуєтьсязаперіод з 1 березня по 31 березня 2020 року.

Тимчасово звільняютьсявіднарахування та сплати ЄСВ за періоди з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року за себе:

фізичні особи – підприємці;

особи, якіпровадятьнезалежнупрофесійнудіяльність (наукову, літературну, артистичну, художню, освітнюабовикладацьку, а такожмедичну, юридичну практику, в тому числіадвокатську, нотаріальнудіяльність, або особи, якіпровадятьрелігійну (місіонерську) діяльність, іншуподібнудіяльність та отримуютьдохідвідцієїдіяльності;

члени фермерськогогосподарства, якщо вони не належать до осіб, якіпідлягаютьстрахуванню на іншихпідставах

Такезвільненнявідсплати ЄСВпоширюєтьсятакож на платників, якими не отриманодохід (прибуток) у звітномукварталіабоокремомумісяцізвітного кварталу.

На період, щозакінчуєтьсяостаннім числом місяця, в якомузавершуєтьсядія карантину, звільняютьсявідоподаткуванняподатком на доданувартістьоперації з ввезення на митнутериторіюУкраїни та/абооперації з постачання на митнійтериторіїУкраїнитоварів (в тому числілікарськихзасобів, медичнихвиробів та/абомедичногообладнання), необхідних для виконаннязаходів, спрямованих на запобіганнявиникненню і поширенню, локалізацію та ліквідаціюспалахів, епідемій та пандемійкоронавірусноїхвороби (COVID-19 перелікякихвизначеноКабінетомМіністрівУкраїни.

До 30 червня 2020 року, для здійсненнязаходівщодозапобіганнявиникненню і поширеннюкоронавірусноїхвороби (COVID-19) звільняютьсявідсплативвізногомита товари (в тому числілікарськізасоби, медичнівироби, медичнеобладнання), необхідні для виконаннязаходів, спрямованих на запобіганнявиникненню і поширенню, локалізацію та ліквідаціюспалахів, епідемій та пандемійкоронавірусноїхвороби (COVID-19), перелікякихвизначеноКабінетомМіністрівУкраїни.

2.     ВИМОГА ЗАСТОСУВАННЯ РРО ВІДКЛАДАЄТЬСЯ ДО 1 СІЧНЯ 2021 РОКУ ТА 1 КВІТНЯ 2021 РОКУ, КРІМ ФОП ОКРЕМО ВИЗНАЧЕНИХ КАТЕГОРІЙ.

До 1 січня 2021 року відкладаєтьсявимогазастосування РРО платникамиєдиногоподаткудругої — четвертоїгрупнезалежновідобраного виду діяльності, обсяг доходу якихпротягом календарного року не перевищує 1 млн. гривень, крім тих, якіздійснюють:

реалізаціютехнічноскладнихпобутовихтоварів, щопідлягаютьгарантійному ремонту;

реалізаціюлікарськихзасобів, виробівмедичногопризначення

До 1 квітня 2021 року РРО не застосовуютьсяплатникамиєдиногоподаткудругої – четвертоїгруп (фізичними особами – підприємцями), обсяг доходу якихпротягом календарного року не перевищує 1 млн. гривень, незалежновідобраного виду діяльності, крім тих, якіздійснюють:

реалізаціютоварів (наданняпослуг) через мережу Інтернет;

реалізаціютехнічноскладнихпобутовихтоварів, щопідлягаютьгарантійному ремонту;

реалізаціюлікарськихзасобів, виробівмедичногопризначення та наданняплатнихпослуг у сферіохорониздоров’я;

реалізаціюювелірних та побутовихвиробів з дорогоціннихметалів, дорогоцінногокаміння, дорогоцінногокамінняорганогенногоутворення та напівдорогоцінногокаміння;

роздрібнуторгівлюуживаними товарами в магазинах (група 47.79 КВЕД);

діяльністьресторанів, кафе, ресторанівшвидкогообслуговування, якщотакадіяльність є іншою, ніжвизначена пунктом 11 статті 9 Закону України “Про застосуванняреєстраторіврозрахунковихоперацій у сферіторгівлі, громадськогохарчування та послуг”;

діяльністьтуристичних агентств, туристичнихоператорів;

діяльністьготелів і подібнихзасобівтимчасовогорозміщення (група 55.10 КВЕД);

реалізацію текстилю (крімреалізації за готівковікошти на ринках), деталей та приладдя для автотранспортнихзасобіввідповідно до переліку, щозатверджуєтьсяКабінетомМіністрівУкраїни.

Відтерміновується:

збільшеннярозмірусанкцій за порушеннявимог Закону щодовикористанняреєстраторіврозрахунковихоперацій з 1 жовтня 2020 року до 1 січня 2021 року

набраннячинності ЗУ “Про внесеннязмін до Закону України “Про застосуванняреєстраторіврозрахунковихоперацій у сферіторгівлі, громадськогохарчування та послуг” та іншихзаконівУкраїнищододетінізаціїрозрахунків у сферіторгівлі та послуг” до 1 серпня 2020 року (до запропонованихзміннабраннячинностіпланувалося з 19 квітня 2020 року), а окремихйогоположень — відтермінувати до 1 січня 2021 року (замість 1 жовтня 2020 року)

3. ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФОП

Збільшеннярічнихлімітів для ФОП:

для 1-ї групи - з 0,3 млнгрн до 1 млн грн;

для 2-ї групи - з 1,5 млнгрн до 5 млн грн;

для 3-ї групи - з 5 млнгрн до 7 млн грн.

4. ТИМЧАСОВЕ СКАСУВАННЯ ШТРАФІВ

За порушенняподатковогозаконодавства, вчиненіпротягомперіоду з 1 березня по 31 травня 2020 рокуштрафнісанкції не застосовуються, крімсанкцій за:

порушеннявимогдодоговорівдовгостроковогострахуванняжиттячидоговорівстрахування в межах недержавногопенсійногозабезпечення, зокрема, страхуваннядодатковоїпенсії;

відчуження майна, яке перебуває у податковійзаставі, без згодиконтролюючого органу;

порушення правил обліку, виробництва та обігупальногоабо спирту етилового на акцизних складах, якізастосовуються на загальнихпідставах;

порушеннянарахування, декларування та сплатиподатку на доданувартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягомперіоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникамподатків не нараховується пеняа нарахована, але не сплачена за цейперіод пеня підлягаєсписанню.

5. Справлянняподатку на прибутокпідприємств

Платниківподатків на прибутокзвільненовідзастосуванняподатковихрізниць, передбачених п. 140.5.9 ПКУ (обмеженнящодовіднесення до складу витратпонад 4 відсоткиоподатковуваногоприбуткупопередньогозвітного року) щодокоштів (вартостілікарськихзасобів), якідобровільно ними перераховані (передані) для наданнямедичноїдопомогихворим на коронавірус.

Закладам охорониздоров'ядержавної та комунальноївласності, а такожособі, уповноваженій на здійсненнязакупівель у сферіохорониздоров'я, надано право зменшуватиоб'єктоподаткування на суму доходів, внаслідокотримання ними коштіваботоварів: лікарськихзасобів, добровільнопереданихюридичними та/абофізичними особами протягомдії карантину.

6. Особливостісправляння акцизного податку та екологічногоподатку

Тимчасовоспрощено порядок виробництвадезінфекційнихзасобів, зокрема, наданодержавнимпідприємствам, які є виробниками спирту етилового, право використовувативироблений ними спирт для виробництвадезінфекційнихзасобів без наявностізареєстрованихвитратомірів-лічильників спирту, за умовиобладнаннямісцьвідпускудезінфекційнихзасобівзасобамиоблікувиробленоїпродукції та участіпредставниківконтролюючийорганів у контролі за дотриманнямумовденатурації спирту.

Також до 15 серпня 2020 року включнопродовженотермінипогашенняподатковихвекселів, виданихвиробникамиабоімпортерамипалива для реактивнихдвигунів та/абобензинівавіаційних, якіприпадаютьнаперіод з 1 березня по 31 травня 2020 року.

Для спирту етилового, якийвикористовується для виробництвадезінфекційнихзасобів, до 31 травня 2020 року акцизнийподатоквстановлено за ставкою 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту.

7. Перевірки, санкції, скарги

Установлено мораторій на проведеннядокументальних та фактичнихперевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крімдокументальнихпозаплановихперевірок за заявами про відшкодування з бюджету податок на доданувартість та фактичнихперевірок, в частиніпорушеннявимогзаконодавства в частиніобліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортуванняпального, спирту етилового, алкогольнихнапоїв та тютюновихвиробів.

Такожвстановлено правило, щокамеральнаперевіркаподатковоїдекларації (крімподатковоїдекларації з податку на доданувартість) за звітні (податкові) періодиберезень - травень 2020 року, абоуточнюючихрозрахунків (крімуточнюючихрозрахунків з податку на доданувартість), щобулиподаніплатникамиподатківпротягомберезня-травня 2020 року, може бути проведена лишепротягом 60 календарнихднів, щонастають за останнім днем граничного строку їхподання, а якщотакідокументибулинаданіпізніше, - за днем їх фактичного подання.

Уточнено норму про звільненнявідштрафівпротягомперіоду з 1 березня по 31 травня 2020 року за порушенняподатковогозаконодавства, запроваджену Законом № 533 від 17.03.2020 р. Зокрема, передбаченоможливістьпритягнення до відповідальності за порушення правил обліку, виробництва, зберігання та транспортуванняпального, спирту етилового, алкогольнихнапоїв та тютюновихвиробів, цільовоговикористанняпального, спирту етиловогоплатникамиподатків та обладнанняакцизнихскладів.

Крім того, на період по 31 травня 2020 року включно, зупиненоперебігстроківпроцедуриадміністративногооскарження, щодоскаргплатниківподатків (крімскаргщодозаконностідекларуваннязаявленого до відшкодування з бюджету податку на доданувартість та/або з від'ємногозначення з податку на доданувартість), щонадійшли (надійдуть) до 31 травня 2020 року та/абоякі не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. З 1 червня 2020 року перебігстроків, якізупинялися, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

8.Податок на нерухомемайно

Змінено норму щодоподатку на нерухомемайно, відмінневідземельноїділянки, запроваджену Законом № 533 від 17.03.2020, зокремазменшено строк, протягомякогооб'єктинежитловоїнерухомості, якіперебувають у власностіфізичнихабоюридичнихосіб, не є об'єктомоподаткуванняподатком, «з 1 березня по 30 квітня 2020 року» на «з 1 березня по 31 березня 2020 року». Строк сплатиподатку на нерухомемайно, відмінневідземельноїділянки за податковийперіод - квітень 2020 року відстрочено до 30 червня 2020 року без нарахуванняпені та штрафнихсанкцій за порушеннятермінівсплатиподатковихзобов'язаньщодозагальнихтермінівсплатиподатковогозобов'язання за такийперіод.

Такожзапроваджено правила поданняуточнюючихподатковихдекларацій з податку на нерухомемайно, відмінневідземельноїділянки, щодоперіодівберезень та квітень 2020 року.

Консультував головний спеціаліст Біловодського бюро з надання безоплатної вторинної правової допомоги  Михайло Карягін.

Якщо Ви вважаєте, щоВаші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

21.04.2020

До Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги надійшло звернення:

«Я – учасник бойовихдій і хочу безкоштовно отримати земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності і зареєструвати своє право власності на неї. Який порядок дій?»

Відповідь юриста:

На які наділи мають право захисники вітчизни?

Учасники бойових дій та особи прирівняні до них мають право на першочергове відведення у власність або користування земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва (для городництва у користування) (п. 14 ст. 12, п. 18 ст. 13 та п. 15 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України кожен громадянин України має право на безкоштовне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство;

-  для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

-  для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

-  для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) -  у селах - не більше 0,25 гектара;

-  в селищах - не більше 0,15 гектара;

-  в містах - не більше 0,10 гектара;

-  для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

-  для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Увага! Земельний кодекс України встановлює, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах зазначених норм, проводиться один раз по кожному виду використання.

Куди звертатися для отримання земельної ділянки?

Учасникам бойових дій необхідно звернутися з клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність або користування:

• сільської, селищної, міської ради (якщо питання стосуються земель комунальної власності відповідних територіальних громад);

• обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб;

• районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб (за межами населених пунктів земельні ділянки для городництва, ведення садівництва, ОСГ та будівництва індивідуального житлового будинку вони не передають);

• обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб;

• Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в області (якщо питання стосується земельних ділянок для ведення садівництва або особистого селянського господарства державної власності).

Кабінет Міністрів України приймає рішення щодо передачі (надання) земель державної власності, зокрема ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів для нелісогосподарських потреб, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель.

Як виглядає клопотання?

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри (в межах норм).

До клопотання додаються:

1) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (наприклад, викопіювання з кадастрової карти);

2) копія паспорта та копія ідентифікаційного номера;

3) документ, що посвідчує участь в АТО (посвідчення, довідка).

Чиновникам забороняється вимагати додаткові матеріали та документи.

Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою або про мотивовану відмову має бути прийнято в місячний строк.

Що може бути підставою для відмови?

Рішення про відмову в наданні Вам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинно бути мотивоване. Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України, причиною відмови може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у визначеному порядку.

Як проходить відведення земельної ділянки?

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки потрібно замовити в землевпорядній організації виготовлення такого проекту.

Виконавцем робіт може бути тільки особа з сертифікатом інженера-землевпорядника. Проект відведення земельної ділянки розробляється на підставі укладеного із замовником договору. Термін виконання робіт – не може перевищувати 6 місяців.
Проект підлягає погодженню з територіальним органом Держгеокадастру.

У випадку розташування земельної ділянки у межах населеного пункту, або якщо на ділянці планується розташування об'єкта будівництва, потрібно отримати погодження з управлінням з питань містобудування та архітектури місцевої державної адміністрації або місцевої ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки залежно від  її призначення, цінності  та місця розташування може підлягати також погодженню з: структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Строк розгляду: протягом 10 робочих днів з дня одержання проекту ( двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи).

Як зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі?

Необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки та надати наступні документи:

1) заяву про внесення відомостей до Державного земельного кадастру;

2) оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (погоджений проект землеустрою, за потреби, позитивний висновок експертизи);

3) документацію із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки, у формі електронного документа.

Строк розгляду такої заяви – 14 днів. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється безоплатно.

Як провести затвердження проекту землеустрою?

Рішенням про надання земельної ділянки за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Чи потрібно реєструвати право на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Мін’юсту?

Так, потрібно. Для цього слід звернутися до суб’єкта, уповноваженого на проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а саме до виконавчого органу сільської, селищної чи міської ради або до місцевої державної адміністрації, в тому числі через центри надання адміністративних послуг. Державну реєстрацію речових прав на землю здійснюють також юридичні особи, акредитовані Мінюстом, та нотаріуси.

Які документи потрібні:

1) заява встановленої форми, яку формує державний реєстратор;

2) документ, що посвідчує особу;

3) засвідчена копія рішення про безоплатну передачу земельної ділянки у власність або надання у користування;

4) витяг із Державного земельного кадастру про земельну ділянку (подається  у разі, коли в документі, що подається для державної реєстрації, відсутні відомості про її кадастровий номер, а також у разі, коли в результаті доступу до Державного земельного кадастру державним реєстратором встановлено відсутність відомостей про відповідну земельну ділянку);

5) документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - в розмірі 0,1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз’яснення надала юрист Міловського місцевого центру безоплатної вторинної правової допомоги Оксана Чумак.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

______________________________________________________________________________________________

Протидія домашньому насильству

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме ст. 1 закріплює, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Виділяють чотири види насильства:

Фізичне насильство:

  • Побої, стусани, штовхання.
  • Перешкоджання вільному пересуванню.
  • Примус до вживання алкоголю чи наркотичних речовин.
  • Створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров`ю.
  • Погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди.
  • Позбавлення допомоги під час хвороби чи вагітності.
  • Перевезення до іншого місця в межах країни чи за кордон шляхом обману або примусу.

 

Психологічне насильство:

  • Погрози вбити чи скалічити (в тому числі дітей)
  • Словесні образи та приниження жестами й мімікою
  • Погрози відібрати дітей
  • Шантаж та маніпуляції, введення в оману для власної вигоди
  • Булінг (цькування, переслідування, залякування)
  • Постійний та цілковитий контроль
  • Зневага як до особистості
  • Постійна критика та насмішки
  • Безпідставні звинувачення та формування почуття провини
  • Обмеження у контактах із близькими та друзями, у виборі кола спілкування
  • Нехтування правом на честь та гідність
  • Безпідставні ревнощі, обвинувачення у зраді
  • Дискримінація через переконання, віросповідання, походження, статус
  • Примушування спостерігати за насильством над іншими людьми чи тваринами
  • Погроза позбавити житла або особистого майна

Сексуальне насильство:

  • Примушування до небажаних статевих стосунків
  • Торкання інтимних частин тіла без згоди
  • Змушення до статевого акту з іншою людиною
  • Примус до неприйнятних форм сексу, садистських практик
  • Нав`язування відвертого стилю одягу або поведінки всупереч твоєму бажанню
  • Примушування спостерігати за статевими актами між іншими людьми
  • Примушування до участі у створенні чи перегляді порнографічних матеріалів

Економічне насильство:

  • Позбавлення їжі та води.
  • Обмеження доступу чи позбавлення житла.
  • Пошкодження особистого майна.
  • Перешкоджання у доступі до необхідних послуг.
  • Позбавлення власних коштів, інших матеріальних цінностей.
  • Майновий шантаж.
  • Заборона працевлаштовуватись, навчатись.
  • Примушування до жебрацтва.

 

Протидія домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на припинення домашнього насильства, надання допомоги та захисту постраждалій особі, відшкодування їй завданої шкоди, а також на належне розслідування випадків домашнього насильства, притягнення до відповідальності кривдників та зміну їхньої поведінки.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1) подружжя;

2) колишнє подружжя;

3) наречені;

4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя);

5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти;

6) особи, які мають спільну дитину (дітей);

7) батьки (мати, батько) і дитина (діти);

8) дід (баба) та онук (онука);

9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка);

10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка);

11) рідні брати і сестри;

12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука);

13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими;

14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням;

15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

Суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є:

1) спеціально уповноважені органи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

2) інші органи та установи, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) загальні та спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб;

4) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:

1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);

2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);

3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);

4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).

Розглянемо особливості деяких із основних спеціальних заходів, на які слід більше звернути увагу.

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

Терміновий заборонний припис може містити такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи.

Вимога поширюється на місце спільного проживання постраждалої особи та кривдника незалежно від того, чи належить таке помешкання одному з них на праві власності, чи дане помешкання є орендованим, або право на квартиру/будинок належить родичам, знайомим тощо.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб за заявою постраждалої особи, а також за власною ініціативою працівником уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України за результатами оцінки ризиків.

Особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду.

Обмежувальний припис видається судом у порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу.

Обмежувальний припис видається на строк від 1 до 6 місяців та може бути продовжений судом на строк не більше 6 місяців. Таке продовження має місце лише один раз.

Судом визначається один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього наступних обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Про видачу обмежувального припису кривднику суддя у встановлений законом строк інформує уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) постраждалої особи для взяття кривдника на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Таким чином, законодавство запроваджує нові заходи, які можуть бути застосовані до кривдника у разі здійснення ним домашнього насильства, або погрози його здійснення. Такі заходи мають захищати осіб, які постраждали від домашнього насилля та попереджувати таке насилля.

Консультувала юрист Станично-Луганського бюро з надання безоплатної вторинної правової допомоги Юлія Какапіч.

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права було порушено, Ви завжди можете звернутись за юридичною допомогою до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги за тел. (06465) 2-29-49, 099 460 93 68, чи на «гарячу» лінію системи 0800 213 103. Це безоплатно, оперативно та професійно. Згідно з Законом, всі послуги юриста оплачує держава!

 

14.04.2020

Відповідальність за порушення правил
карантину.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

17 березня 2020 року Верховна Рада прийняла Закон України № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було встановлено адміністративну відповідальність та посилено кримінальну відповідальність за порушення норм, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19.

Вищевказаний закон доповнив Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 44-3 «Порушення правил щодо карантину людей» такого змісту: 

«Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян»(покарання – для громадян штраф у розмірі від 17 000 грн до 34 000 грн., для посадових осіб – від 34 000 грн. до 170 000 грн).

Дана стаття чітко не вказує на діяння (дію або бездіяльність), за вчинення яких настає адміністративна відповідальність, а відсилає до необмеженого кола інших нормативно-правових актів, які встановлюють правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми.

Відтак, адміністративна відповідальність може настати за:

  1. порушення загальних санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм, які передбачені актами законодавства, зокрема Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
  2. порушення правил щодо карантину, які передбачені актами законодавства, зокрема Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»;
  3. порушення рішень органів місцевого самоврядування, якими передбачено заходи боротьби з інфекційними хворобами.

Протоколи про адміністративні порушення уповноважені складати поліцейські, саме ж стягнення накладає місцевий суд.

Згідно з даними, оприлюдненими Нацполіцією, станом на 22 березня було складено 1415 протоколів щодо порушень правил карантину.

Перша судова практика

Починаючи  з 17 березня, було оприлюднено 6 постанов у справах про адміністративне правопорушення за новою статтею 44-3 КпАП. Всі постанови були ухвалені 20 березня, і 5 із них стосувалися торгівлі в період заборони.

Отже, держава посилила адміністративну відповідальність за порушення санітарних та карантинних правил, запровадивши підвищені штрафи за порушення карантинних заходів і санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил.

Кримінальна відповідальність

Уряд не обмежився посиленням адміністративної відповідальності у цій сфері та вніс зміни і до кримінального закону, зокрема змінено статтю 325 Кримінального кодексу України. Нова редакція виглядає таким чином: 

«1. Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -

карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років».

Відтак, кримінальна відповідальність може настати за такі дії, якщо вони спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань:

  1. порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним хворобам і боротьби з ними;
  2. порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними.

Якщо Ви вважаєте, що ваші права були порушені, звертайтесь за консультацією юриста до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, або бюро правової допомоги в Біловодську чи Станиці Луганській. Одержати консультацію можна за телефоном: (06465)2-29-49  чи на «гарячій» лінії системи БПД: 0 800 213 103.
Всі послуги юриста надаються безкоштовно, їх оплачує держава!

______________________________________________________________________________________________

 

Незаконне звільнення працівника.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

На сьогоднішній день, з урахуванням карантинних заходів, право на працю, гарантоване Конституцією України, найчастіше порушується власниками підприємств, організацій, установ будь-яких форм власності.

Слід зазначити, що вимоги Кодексу законів про працю України не дають права роботодавцю звільняти працівника через введення карантину або обмежувальних заходів. Ніяких змін щодо звільнення працівників на період карантинних заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню COVID -19, не вносилося.

Кодексом законів про працю України, а саме ст. 36 передбачені основні підстави припинення трудового договору, а саме:

  1. угода сторін;
  2. закінчення строку дії трудового договору;
  3. призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
  4. розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу;
  5. переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
  6. відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
  7. набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
  8. укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
  9.  з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";
  10.  набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;
  11.  підстави, передбачені контрактом;
  12. підстави, передбачені іншими законами.

Отже, якщо одна з вищенаведених підстав виникла у період карантину, звільнення працівника буде законним, а роботодавець не буде нести жодної відповідальності за таке звільнення.

Однак, якщо все ж таки мало місце незаконне звільнення працівника, то існує два шляхи вирішення трудових спорів – це досудове та судове вирішення.

Досудове врегулювання здійснюється шляхом перемовин працівника з роботодавцем або зверненням працівника до комісії по трудових спорах.

Законодавством про працю визначається, що спори, пов’язані зі звільненням, мають обов’язково розглядатися судом. Одночасно вирішується питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Працівники, які подають позови про їхнє незаконне звільнення, звільнені від сплати судового збору.

Строк для звернення до суду з позовом про звільнення – один місяць з дня вручення працівникові копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску цього строку з поважних причин, суд може цей строк поновити.

Законодавством також передбачено і відповідальність для роботодавців, які незаконно звільняють працівників, а саме ст. 172 КК України - незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю -

караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, -

караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

Якщо Ви вважаєте, що ваші права були порушені, звертайтесь за консультацією юриста до Міловського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, або бюро правової допомоги в Біловодську чи Станиці Луганській. Одержати консультацію можна за телефоном: (06465)2-29-49  чи на «гарячій» лінії системи БПД: 0 800 213 103.
Всі послуги юриста надаються безкоштовно, їх оплачує держава!

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Дякуємо!

Ваш голос було зараховано

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь